{"title":"ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНИХ РЕАКЦІЙ НА НЕУСПІХ У ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ","authors":"Г. Б. Соколова","doi":"10.26661/2310-4368/2021-2-10","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Стаття присвячена проблемі, яка має практичне та науково-теоретичне значення, оскільки специфіка організації освіти дітей з особливими потребами може бути обумовлені не тільки обмеженням здоров’я, але й соціокультурними чинниками. Численні зарубіжні та вітчизняні дослідження довели, що діти, які мають загострений страх невдач та низький рівень домагань, демонструють низькі результати, а коли процедура навчання зменшує страх невдачі, показники інтелектуального та психічного розвитку значно покращуються. Основна дослідницька мета дослідження полягала у застосуванні методу лонгітюдного дослідження емоційних реакцій дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР) на неуспіх та формування адекватних реакцій, які не призводять до відмови від виконання завдання з опорою на провідні індивідуально-психологічні характеристики дитини із ЗПР. Для досягнення мети було розроблено та застосовано оригінальний авторський алгоритм дослідження та подальшого формування адекватних емоційних реакцій дитини на ситуації неуспіху в умовах навчання. Дітям пропонувалися три види занять: ігрового, довільного (вольового) та інтелектуального спрямування. Виявлено, що лонгітюдна форма дослідження є найбільш ефективною, оскільки процес формування та закріплення адекватних емоційних реакцій дітей із ЗПР на ситуації неуспіху є довготривалим, ефективність якого суттєво посилюється залученням до роботи батьків. Показано, що між змістовною стороною завдання та ставленням дітей до ситуацій неуспіху існує зв’язок, а формування адекватних емоційних реакцій на неуспіх його закріплює. В ігрових завданнях всі діти достатньо легко реагували на ситуації неуспіху, самостійно та із задоволенням виправляли помилки, а при виконанні довільного (вольового) та інтелектуального завдань у дітей проявився ширший діапазон індивідуально-психологічних особливостей. Найбільш сильно страх неуспіху впливає на результати виконання інтелектуальних завдань, оскільки пов’язаний із очікуванням негативного результату. Тому важливою умовою формування успішного, емоційно забарвленого навчання для дітей із ЗПР є завершення будь- якого кроку навчальної діяльності тільки на позитивній емоції.","PeriodicalId":171631,"journal":{"name":"Problems of modern psychology","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"5","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Problems of modern psychology","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.26661/2310-4368/2021-2-10","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 5
Abstract
Стаття присвячена проблемі, яка має практичне та науково-теоретичне значення, оскільки специфіка організації освіти дітей з особливими потребами може бути обумовлені не тільки обмеженням здоров’я, але й соціокультурними чинниками. Численні зарубіжні та вітчизняні дослідження довели, що діти, які мають загострений страх невдач та низький рівень домагань, демонструють низькі результати, а коли процедура навчання зменшує страх невдачі, показники інтелектуального та психічного розвитку значно покращуються. Основна дослідницька мета дослідження полягала у застосуванні методу лонгітюдного дослідження емоційних реакцій дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР) на неуспіх та формування адекватних реакцій, які не призводять до відмови від виконання завдання з опорою на провідні індивідуально-психологічні характеристики дитини із ЗПР. Для досягнення мети було розроблено та застосовано оригінальний авторський алгоритм дослідження та подальшого формування адекватних емоційних реакцій дитини на ситуації неуспіху в умовах навчання. Дітям пропонувалися три види занять: ігрового, довільного (вольового) та інтелектуального спрямування. Виявлено, що лонгітюдна форма дослідження є найбільш ефективною, оскільки процес формування та закріплення адекватних емоційних реакцій дітей із ЗПР на ситуації неуспіху є довготривалим, ефективність якого суттєво посилюється залученням до роботи батьків. Показано, що між змістовною стороною завдання та ставленням дітей до ситуацій неуспіху існує зв’язок, а формування адекватних емоційних реакцій на неуспіх його закріплює. В ігрових завданнях всі діти достатньо легко реагували на ситуації неуспіху, самостійно та із задоволенням виправляли помилки, а при виконанні довільного (вольового) та інтелектуального завдань у дітей проявився ширший діапазон індивідуально-психологічних особливостей. Найбільш сильно страх неуспіху впливає на результати виконання інтелектуальних завдань, оскільки пов’язаний із очікуванням негативного результату. Тому важливою умовою формування успішного, емоційно забарвленого навчання для дітей із ЗПР є завершення будь- якого кроку навчальної діяльності тільки на позитивній емоції.