{"title":"ТРАНСЛЯЦІЯ РАДІОСИГНАЛІВ ЦИФРОВОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ СТАНДАРТУ DVB-C ПО НАЗЕМНОМУ РАДІОКАНАЛУ НВЧ-ДІАПАЗОНУ","authors":"Теодор Наритник, Гліб Леонідович Авдєєнко","doi":"10.36994/2788-5518-2021-02-02-07","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"На сьогоднішній день в світі та в Україні для організації наземної безпроводової трансляції в НВЧ діапазоні пакетів телевізійних програм до споживачів широкого розвитку набули мікрохвильові інтегровані телерадіоінформаційні системи (МІТРІС), що є наземними аналогами систем цифрового супутникового мовлення і по аналогії із останніми також використовують стандарт DVB-S. При цьому, як показує досвід використання подібних систем в Україні на прикладі ТОВ «Максимум ТВ» (м. Київ), кількість ТВ програм стандартної чіткості зображення, що передаються в кожному із шістнадцяти транспондерів при застосуванні стандарту стиснення MPEG-2 та модуляції QPSK складає близько 7-8, а ширина смуги частот всіх транспондерів, їх бітова швидкість – однакові та відповідно складають 36 МГц та 55 Мбіт/с. На даний момент часу відомо, що в системах кабельного цифрового телебачення, де застосовується стандарт DVB-C, ті ж самі 7-8 ТВ каналів стандартної чіткості зображення, наприклад, при застосуванні модуляції QAM-64 будуть передаватися лише в смузі частот 8 МГц. Але застосування стандарту DVB-C для ефірної трансляції по радіолінії НВЧ діапазону ТВ програм до кінцевого споживача вочевидь потребує більшого енергетичного запасу через необхідність більшого відношення потужності модульованої носійної частоти до суми потужностей шумів та завад на вході демодулятору абонентського ресиверу у порівнянні із стандартом DVB-S. Вказане призведе або до необхідності збільшення потужності передавача або збільшення спрямованості абонентської антени, що є суттєвим недоліком такого рішення, проте орієнтовно в чотири рази дозволить зменшити використання частотного ресурсу в порівнянні з DVB-S, що є перевагою. \nТаким чином, актуальність теми статті полягає в необхідності обґрунтування доцільності переходу в МІТРІС від ефірної трансляції в стандарті DVB-S до ефірної трансляції в стандарті DVB-C.","PeriodicalId":165726,"journal":{"name":"Інфокомунікаційні та комп’ютерні технології","volume":"68 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-01-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Інфокомунікаційні та комп’ютерні технології","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.36994/2788-5518-2021-02-02-07","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
На сьогоднішній день в світі та в Україні для організації наземної безпроводової трансляції в НВЧ діапазоні пакетів телевізійних програм до споживачів широкого розвитку набули мікрохвильові інтегровані телерадіоінформаційні системи (МІТРІС), що є наземними аналогами систем цифрового супутникового мовлення і по аналогії із останніми також використовують стандарт DVB-S. При цьому, як показує досвід використання подібних систем в Україні на прикладі ТОВ «Максимум ТВ» (м. Київ), кількість ТВ програм стандартної чіткості зображення, що передаються в кожному із шістнадцяти транспондерів при застосуванні стандарту стиснення MPEG-2 та модуляції QPSK складає близько 7-8, а ширина смуги частот всіх транспондерів, їх бітова швидкість – однакові та відповідно складають 36 МГц та 55 Мбіт/с. На даний момент часу відомо, що в системах кабельного цифрового телебачення, де застосовується стандарт DVB-C, ті ж самі 7-8 ТВ каналів стандартної чіткості зображення, наприклад, при застосуванні модуляції QAM-64 будуть передаватися лише в смузі частот 8 МГц. Але застосування стандарту DVB-C для ефірної трансляції по радіолінії НВЧ діапазону ТВ програм до кінцевого споживача вочевидь потребує більшого енергетичного запасу через необхідність більшого відношення потужності модульованої носійної частоти до суми потужностей шумів та завад на вході демодулятору абонентського ресиверу у порівнянні із стандартом DVB-S. Вказане призведе або до необхідності збільшення потужності передавача або збільшення спрямованості абонентської антени, що є суттєвим недоліком такого рішення, проте орієнтовно в чотири рази дозволить зменшити використання частотного ресурсу в порівнянні з DVB-S, що є перевагою.
Таким чином, актуальність теми статті полягає в необхідності обґрунтування доцільності переходу в МІТРІС від ефірної трансляції в стандарті DVB-S до ефірної трансляції в стандарті DVB-C.