ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Abstract

Предмет дослідження - сукупність теоретико-методичних основ формування та функціонування ринків сільськогосподарської продукції. Мета дослідження – на основі узагальнення наукових досліджень запропонувати теоретичні підходи до функціонування ринку сільськогосподарської продукції. Методи. У процесі дослідження використовувалися такі методи: порівняльного аналізу, абстрактно-логічний, аналізу та синтезу. Результати дослідження. Статтю присвячено розгляду теоретичних основ функціонування ринку сільськогосподарської продукції. За допомогою узагальнення вищенаведених визначень понять ринку зроблено висновок про те, що автори орієнтуються на західну традицію розуміння предмета економічної науки, тобто залишають поза увагою вивчення виробничих чи економічних відносин. Окрім того, у цих визначеннях закцентовано увагу на тенденції ринку до вирівнювання цін, у чому проявляється його основна функція. На підставі вищерозглянутих положень, сформовано авторське поняття державного управління аграрного сектору, відповідно до якого у вузькому розумінні під державним управлінням аграрного сектору економіки слід розуміти цілеспрямований вплив органів виконавчої влади на організацію господарської діяльності певних суб'єктів – виробників сільськогосподарської продукції, у широкому – це система складних заходів економічного, правового, організаційно-адміністративного і соціального управління аграрними відносинами у виробничій, господарській, соціальній та інших сферах функціонування суспільства. Визначено, що державна підтримка є невід'ємним атрибутом державного регулювання та передбачає наявність сукупності економічних і адміністративних важелів та інструментів стимулюючого впливу на найбільш проблемні в економічному плані сільськогосподарські виробництва, суб’єкти господарювання, галузі. Також встановлено, що державна підтримка спрямована лише на поліпшення можливостей адаптації до існуючих умов відтворення, включно з міжгалузевим обміном при збереженні принципів еквівалентності. На основі узагальнення наукових поглядів зроблено висновок, що державне регулювання сільського господарства є комплексом пріоритетних методів прямого та непрямого характеру, що здійснюється органами державної влади й управління різних рівнів, спрямованих на стабілізацію та збільшення обсягів виробництва продукції агровиробництва, адаптацію сільськогосподарських товаровиробників до викликів зовнішнього середовища, кінцевою метою яких є забезпечення продовольчої безпеки, економічного зростання галузі та сталого розвитку агросфери. Сфера застосування результатів дослідження. Результати проведених досліджень при розробці парадигми функціонування ринку сільськогосподарської продукції в умовах глобалізаційних процесів.