ВИВЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ТА ВИДІВ НАСИЛЛЯ У СІМ’ЯХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Abstract

У статті проведено аналіз психологічних чинників та видів насилля, їх впливу на стосунки у сім’ях військовослужбовців. Теоретичний аналіз джерел показав, що найбільш типовими відстроченими реакціями на протидію стресу є: дратівливість, агресивність, нервозність, нездатність розслабитися, тремор, підвищена реактивність, тривожність, апатія, депресія та песимізм, порушення сну, кошмари, втрата пам’яті, погана концентрація, заклопотаність спогадами про війну, страх, підозрілість, деструктивні зміни особистості. Презентовано результати опитування інтимних партнерів військовослужбовців, визначено види насилля, з якими вони зустрічались та їх суб’єктивну інтенсивність. На основі отриманих результатів були проведені бесіди з інтимними партнерами, які зустрічались з насиллям. Основна мета бесід полягала у визначенні імовірності збільшення суб’єктивної інтенсивності насилля після початку повномасштабної війни в Україні. Результати. Емпірично визначено, що 38,1% людей, які були або є у стосунках з військовослужбовцями, зустрічались з насильством з боку інтимного партнера. Встановлено, що з відомих видів насилля найчастіше виявляється психологічне насильство (38,1%), а його жертвами в більшій мірі стають жінки (33,33% з 38,1%). Результати бесід з респондентами, які зустрічались з насиллям показали, що 23,8% людей відмітили зростання інтенсивності насилля, вчиненого щодо них, з початку повномасштабної війни. Висновки. Встановлено, що в українських сім’ях можна говорити про насильство як про одну з найбільш поширених соціальних проблем, адже його зазнавали більше третини респондентів. Відповідно до отриманих даних опитування та бесід було розроблено рекомендації щодо профілактики насилля. Водночас надані рекомендації можуть бути використані в якості самодопомоги в ситуаціях скоєного або можливого насилля та у випадках, коли особистість не має можливості звернутись за кваліфікованою допомогою. Література Герман, Д. (2015). Психологічна травма та шляхи до видужання: наслідки насильства – від знущань у сім’ї до політичного терору. Львів : Вид-во Старого Лева. Павлиш, С.О. (2010). (Ред.). Проблема насильства в українських сім’ях. Соціологічне опитування. С.О. Павлиш (Ред.). Запоріжжя : Вид-во Друкарський світ. Предместніков, О.Г. (2008). Насильство в сім’ї як злочин: причини, виявлення і розслідування. Тактикопсихологічні основи (Монографія). Херсон : Вид-во Айлант. Garcia-Moreno, Henrika, J., Ellsberg, M., Heise, L. & Watts, C. (2006). Prevalence of intimate partner violence. Findings from the WHO multi-country study on women’s health and domestic violence. Lancet, 368(9543), 1260–1269. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(06)69523-8 Marshall, A.D., Panuzio, J., & Taft, C.T. (2005). Intimate partner violence among military veterans and active duty servicemen. Clinical Psychology Review, 25(7), 862–876. Plümper, T., & Eric, N. (2006). The unequal burden of war: The effect of armed conflict on the gender gap in life expectancy. International Organization, 60(3), 723–754. Saile, R., Neuner, F., Ertl, V., & Catani, C. (2013). Prevalence and predictors of partner violence against women in the aftermath of war: A survey among couples in Northern Uganda. Social Science & Medicine, 86(1), 17–25. https://doi.org/10.1016/j.socscimed.2013.02.046 World Health Organization. (2014). Violence against women. Intimate partner and sexual violence against women. Intimate partner and sexual violence have serious short- and long-term physical, mental and sexual and reproductive health problems for survivors. Fact sheet. Geneva, Switzerland : Author. Режим доступу: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/violence-against-women