МОДЕЛЮВАННЯ МЕТОДІВ ПЕЛЕНГАЦІЇ ДЖЕРЕЛ РАДІОВИПРОМІНЮВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ АНТЕННИХ РЕШІТОК

Abstract

На сьогоднішній день спостерігається інтенсивний розвиток теорії адаптивної просторово-часової обробки сигналів, яка знаходить широке застосування в інформаційних системах різного призначення (радіозв'язок, радіолокація, радіопеленгація, радіомоніторинг, акустика, оптика, сейсмологія тощо). Зазвичай, на практиці для більшості радіотехнічних систем просторово-часова обробка розділяється на два етапи: просторову та часову. Просторова обробка включає аналіз просторової структури поля електромагнітної хвилі, що надійшла. Основну роль у цьому процесі грає приймальна антенна система, яка може бути реалізована у вигляді адаптивної цифрової антенної решітки. Часова обробка включає визначення часових параметрів структури поля. Основна роль при цьому належить радіоприймальному пристрою. У сучасних та майбутніх системах безпроводових телекомунікацій, які базуються на застосуванні технології програмно-керованого радіо (SDR), зокрема, системах стільникового радіозв’язку 4G та 5G для підвищення пропускної здатності радіоканалу в умовах обмеженості радіочастотного ресурсу та великої кількості користувачів актуальною є задача виділення корисних сигналів на фоні завад за відсутності апріорної інформації про завадову обстановку. У цьому випадку просторова обробка сигналів в адаптивних антенних решітках полягає у визначенні за допомогою відповідних методів кутових напрямків (пеленгу, кута місця) приходу сигналів з подальшим автоматичним формування глибоких провалів у діаграмі спрямованості антени у кутових напрямках на джерела завад та формуванням спрямованого випомінювання у кутовому напрямку на джерело корисного сигналу. Як наслідок, суттєво підвищується енергетичний потенціал радіолінії, що дає можливість підвищити пропускну здатність радіоканалу від базової станції до абонента. Таким чином, предметом дослідження в даній статті є порівняльна характеристика методів оцінки кутового положення (пеленгації) джерел радіовипромінювання з використанням антенних решіток на основі результатів їх моделювання, які в подальшому можуть бути покладені в основу удосконалення функціонування антенних пристроїв систем безпроводового зв’язку 4G та 5G.