ТЕХНОЛОГІЧНИЙ СПОСІБ ВИРОБНИЦТВА ІНДУСТРІАЛЬНОГО ТА ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВ: ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА ІННОВАЦІЙНА МОДЕРНІЗАЦІЯ

Abstract

У статті описується процес цифрової трансформації та інноваційної модернізації технологічного способу виробництва індустріального і постіндустріального суспільств. Автори стверджують, що трансформаційні процеси ХХ ст. ознаменувалися динамізмом таких “збурень”: “збурення” як наслідок технологічних інновацій; “збурення”, що викликані змінами соціально-економічного порядку внаслідок криз. У статті доводиться, що під впливом НТП економічні системи ХХ ст. у своєму розвитку характеризувалися: циклічністю повторюваних стадій еволюції та техніко-технологічного “стрибка”; суперечністю між старим і новим, що призводить до зміни технологічного укладу; суперечністю між функціонуванням економічної системи й її інституціональною структурою. Автори аналізують трансформацію технологічного способу виробництва крізь призму VI-го та VII-го технологічного укладів. Висловлено думку про те, що якість інститутів інноваційно-цифрового розвитку в Україні створюється за рахунок інституціональних трансформацій на основі наступних процесів: оновлення (рекомбінація діючих інноваційних інститутів); створення (проєктування) нових цифрових інститутів; імпорт запозичених новітніх інститутів; трансформація існуючих неформальних сучасних інститутів у нові формальні інноваційні інститути (і навпаки); адаптація існуючих формальних цифрових інститутів до нових неформальних (і навпаки). Зазначено, що структурна перебудова і відновлення конкурентоспроможності української економіки потребують диференційованих підходів до визначення пріоритетів інноваційно-цифрового розвитку кожного з її регіонів з врахуванням структури господарських комплексів, збитків завданих різним регіонам війною, місцевих умов і їх особливостей та потреб населення цих регіонів. Ретроспективним аналізом доводиться, що базою для трансформації технологічного способу виробництва з індустріального суспільства в постіндустріальне, слугує висока якість інтелектуального капіталу, ефективно працюючий інститути освіти, знань, інновацій. У статті увага авторів сфокусована на тому, що в післявоєнні роки переслідуючи мету становлення постіндустріального суспільства в Україні, для її економіки пріоритетним повинно стати створення технопарків на базі інноваційних коворкінг-центрів. Дану модель роботи технопарків вважається ефективною, так як коворкінг-центри є центрами, в яких учасники залишаються незалежними та “вільними”, використовуючи загальний простір для своєї інноваційно-цифрової діяльності.