{"title":"ГРАФІЧНІ ТА ЗМІСТОВІ ОСОБЛИВОСТІ КАРИКАТУР ОДЕСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ","authors":"Віктор Вадимович Михалевич","doi":"10.24919/2308-4863.1/30.212216","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті прослідковується, що на початку XX століття в Одесі з’явилося багато різних гумористичних видань, таких як: «Шпилька», «Колейдоскоп», «Комар», «Маяк», «Пчелка», «Оса», «Сверчок», «Крокодил», «Фонтан», «Одесский листок», «Одесские новости», «Бомба» та інші. У гумористичних журналах тодішні події відобразились у вигляді сміливих карикатур на владу, шаржів на чиновників та різних критичних ілюстрацій. Їх робили молоді талановиті одеські художники, що приймали участь у видавничій справі Одеси. \nСтаття висвітлює одеський період творчості художників-карикатуристів початку XX століття: Лінського, Дрізо, Фазіні, Олесевича, Антоновського, Цалюка. Карикатуристи критикують та висміюють своїми рисунками усе, що на їхню думку того заслуговує. Ілюстрації робляться з оригінальним одеським гумором. Художники змогли передати у своїх іронічних малюнках історичні події та культурну атмосферу Одеси. Аналізуються графічні особливості карикатур у сатиричних виданнях та простежуються стилістичні трансформації у деяких карикатуристів в конкретний період часу. У кожного з розглянутих карикатуристів був свій неперевершений стиль. Когось більше захоплював зміст, а когось – форма, у когось з митців в карикатурах більше проявлялася гротескність, а у когось – авангард. Головне, що ці графічні твори представляють історичну, художню та культурну цінність. \nЗначна кількість художників, що починали як молоді ілюстратори одеської сатиричної преси, стали видатними художниками. Встановлено, що їх об’єднують декілька принципових моментів, які вплинули на подальшу творчість митців. Більшість з одеських художників-карикатуристів, що розглядаються в статті, були етнічними євреями. Значна кількість з них приблизно в 20-х роках XX століття емігрували до Парижу через репресії за часів більшовицької влади. Часто це трагічно позначалося на життях художників. Багато представників сатиричного жанру обирали замість важкої еміграції шлях до Петрограду. Це відкривало більше можливостей для навчання, спілкування та самореалізації при новій владі. Але для цих художників стане складно максимально самовиражатись в тоталітарній системі. Це підкреслює значення вільної преси для творчої реалізації ілюстратора.","PeriodicalId":443470,"journal":{"name":"Humanities science current issues","volume":"44 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2020-09-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Humanities science current issues","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.24919/2308-4863.1/30.212216","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті прослідковується, що на початку XX століття в Одесі з’явилося багато різних гумористичних видань, таких як: «Шпилька», «Колейдоскоп», «Комар», «Маяк», «Пчелка», «Оса», «Сверчок», «Крокодил», «Фонтан», «Одесский листок», «Одесские новости», «Бомба» та інші. У гумористичних журналах тодішні події відобразились у вигляді сміливих карикатур на владу, шаржів на чиновників та різних критичних ілюстрацій. Їх робили молоді талановиті одеські художники, що приймали участь у видавничій справі Одеси.
Стаття висвітлює одеський період творчості художників-карикатуристів початку XX століття: Лінського, Дрізо, Фазіні, Олесевича, Антоновського, Цалюка. Карикатуристи критикують та висміюють своїми рисунками усе, що на їхню думку того заслуговує. Ілюстрації робляться з оригінальним одеським гумором. Художники змогли передати у своїх іронічних малюнках історичні події та культурну атмосферу Одеси. Аналізуються графічні особливості карикатур у сатиричних виданнях та простежуються стилістичні трансформації у деяких карикатуристів в конкретний період часу. У кожного з розглянутих карикатуристів був свій неперевершений стиль. Когось більше захоплював зміст, а когось – форма, у когось з митців в карикатурах більше проявлялася гротескність, а у когось – авангард. Головне, що ці графічні твори представляють історичну, художню та культурну цінність.
Значна кількість художників, що починали як молоді ілюстратори одеської сатиричної преси, стали видатними художниками. Встановлено, що їх об’єднують декілька принципових моментів, які вплинули на подальшу творчість митців. Більшість з одеських художників-карикатуристів, що розглядаються в статті, були етнічними євреями. Значна кількість з них приблизно в 20-х роках XX століття емігрували до Парижу через репресії за часів більшовицької влади. Часто це трагічно позначалося на життях художників. Багато представників сатиричного жанру обирали замість важкої еміграції шлях до Петрограду. Це відкривало більше можливостей для навчання, спілкування та самореалізації при новій владі. Але для цих художників стане складно максимально самовиражатись в тоталітарній системі. Це підкреслює значення вільної преси для творчої реалізації ілюстратора.