ІННОВАЦІЙНІ ЗОНАЛЬНО АДАПТОВАНІ РІШЕННЯ В ОВОЧІВНИЦТВІ

Abstract

Актуальність. Питання детального аналізу можливих проблем і перспектив адаптації новітніх зональних техніко технологічних рішень щодо виробництва овочевої продукції в сучасних умовах є достатньо актуальними для функціонування аграрної сфери. Мета – проаналізувати стан галузі, здійснити прогноз розвитку овочівництва на перспективу та навести аналіз результатів досліджень впровадження інноваційних рішень в овочівництві. Матеріали і методи. Методологічною базою дослідження стали наукові праці з проблем формування та функціонування овочевого ринку. Використовувалися методи: групування, монографічний, систематизування. Результати досліджень. У статті здійснено аналіз сучасного стану виробництва овочів в Україні, встановлено основні проблеми його розвитку в сучасних умовах. На підставі досліджень проаналізовано стан галузі, здійснено прогноз розвитку овочівництва України та наведено результати досліджень з розробки та удосконалення зонально адаптованих технологій вирощування овоче-баштанної продукції. Встановлено доцільність використання запропонованих інновацій, визначено їх привабливість та ефективність для конкретних умов виробництва з метою підвищення науково-технічного прогресу в АПК. Доведено необхідність пошуку базових господарств у різних ґрунтово-кліматичних зонах України для здійснення апробації, виробничої перевірки та трансферу інноваційних розробок, з комплексним науковим забезпеченням. Встановлено, що впровадження зонально адаптованих рішень в овочівництві дозволить вирішити питання економічної самостійності окремих регіонів, продовольчої безпеки громад, підвищити рівень координації системи дій органів управління, суб’єктів господарювання, науковців та інвесторів на з асадах сталого розвитку в умовах військової агресії, або післявоєнного відновлення країни. Висновки. Ефективний розвиток галузі овочівництва необхідно спрямувати по шляху: впровадження інтенсивних, ресурсозберігаючих технологій виробництва овочевої продукції; оптимізації структури посівних площ основних сільськогосподарських культур на основі науково-обґрунтованих рекомендацій з урахуванням природно-економічних зон; раціонального використання зрошуваних земель; впровадження сучасних сортів, гібридів овочевих культур; науково-методичного забезпечення сільськогосподарського виробництва, поширення інформаційно-комунікаційних технологій.