Особливості початку кримінального провадження та етапів розслідування захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника

Abstract

Стаття присвячена аналізу типових питань, що виникають під час розслідування кримінальних правопорушень за фактом захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника. Наведено джерела, що характеризуються найбільшим обсягом первинної інформації про подію, яка відбулася, а також слугують приводами та підставами для порушення кримінального провадження. Наголошено, що на сьогодні, як серед науковців, так і серед практиків, найпопулярнішим підходом з питань організації досудового розслідування кримінальних правопорушень в Україні є ситуаційний підхід. Тобто, з метою ефективної побудови методики розслідування кримінальних правопорушень слід наводити приклади можливих слідчих ситуацій та відповідні їм алгоритми дій. На основі положень криміналістичної тактики, думок науковців та результатів узагальнення судово-слідчої практики досудового розслідування захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника виокремлено найбільш типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування: ситуація 1 – особа злочинця відома, він затриманий, заручника звільнено; ситуація 2 – особа злочинця встановлена, але він утік та переховується від правоохоронних органів, заручника звільнено; ситуація 3 – особа злочинця не встановлена, він утік, заручника звільнено; ситуація 4 – особа злочинця не встановлена, він переховується разом із заручником. У результаті аналізу наукових напрацювань і практичної діяльності вважаємо за доцільне на наступному етапі розслідування щодо захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника виділити три слідчі ситуації: перша – особа злочинця затримана, останній провину визнає; друга – особа злочинця затримана, але свою причетність до злочину заперечує; третя – найбільш не сприятлива ситуація, коли особа злочинця встановлена, але не затримана (переховується від правоохоронних органів). Для кожної з наведених ситуацій визначено основні напрямки (завдання) розслідування та запропоновано типові алгоритми дій, необхідні для їх вирішення. Зроблено висновок про те, що врахування зазначених типових слідчих ситуацій надасть органам досудового розслідування можливість визначення напрямків розслідування та встановлення обставин захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника. Звернено увагу на значення взаємодії під час розслідування захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника та наведено перелік суб'єктів взаємодії.