Навчання української мови як іноземної в лінгводидактичному дискурсі: етапи розвитку й становлення

Abstract

У статті описано етапи розвитку й становлення методики навчання української мови як іноземної, зокрема зазначено, що вона містить два основні складники: перший ґрунтується на здобутках психології, педагогіки, лінгвістики, психолінгвістики, логіки, лінгводидактики; другий віддзеркалює різновекторні напрацювання практиків у царині навчання мови. Зауважено, що методика навчання української мови як іноземної є дієвим інструментом популяризації української мови у світовому співтоваристві фахівців-представників різних галузей завдяки активізації досліджень з проблеми оптимізації процесу вивчення української мови інокомунікантом. У результаті аналізу етапів становлення й розвитку методики навчання української мови як іноземної визначено тенденцію до стандартизації вимог щодо рівнів володіння українською мовою, концептуалізацію принципів і підходів до навчання української мови як іноземної, що супроводжується підтримкою на державному рівні та є важливим здобутком сучасної методики навчання української мови як іноземної. Аналіз і синтез історії розвитку методики навчання української мови як іноземної уможливили висновок, що на етапі свого становлення методика навчання української мови як іноземної перебувала в «силовому полі» методики навчання іноземних мов і методики викладання російської мови як іноземної. Проте останнім часом спостерігається тенденція до унормування й систематизації власної терміносистеми та укладення лексичних мінімумів української мови відповідно до різних спеціальностей іноземних студентів.