ХУДОЖНЄ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ МІФОЛОГІЧНОГО ОБРАЗУ ЗМІЯ У ТВОРАХ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША («ОГНЕННИЙ ЗМІЙ») ТА ДОКІЇ ГУМЕННОЇ («НЕБЕСНИЙ ЗМІЙ»)

Abstract

У статті проаналізовано міфологічні мотиви повісті Докії Гуменної «Небесний змій»: розглянуто спе- цифіку переосмислення образів язичницьких богів (Сварога, Дажбога, Перуна, Юрая), простежено процес трансфор- мації їх семантики та пов’язані з ними магічні ритуали та образи-символи (сонце, дзеркало, бик, кінь). Фольклорні джерела повісті «Небесний змій» є мало дослідженими, що зумовлює актуальність цієї статті. Мета статті – вивчити специфіку художньої рецепції образів язичницьких богів, астральних культів та тотемних уявлень у повісті «Небесний змій». Шляхом зіставлення міфологічних мотивів повісті із науковими розвідками українських фольклористів про первісні світоглядні системи праслов’ян з’ясовано, що Докія Гуменна намагалася максимально точно відтворити на- родні уявлення про Всесвіт та богів у «Небесному змії». Письменниця створила справжній калейдоскоп ритуального побуту племен, які населяли територію сучасної України та Євразії у ІІІ – ІІ тисячоліттях до н.е. Особливе місце в по- вісті відводиться племені сварожичів, які проживали в Північному Причорномор’ї. Докія Гуменна докладно описала побут та звичаї цього племені, і на їх прикладі показала поступовий перехід від матріархату до патріархату, занепад культу богині-матері. Зокрема, перехід до патріархату у повісті «Небесний змій» зображений як ритуальне дійство, яке здійснює найшановніша жриця племені, котра сприймалася як речниця давньої богині й володіла найбільшою магією. Через посвячення вождь Сварга починає ототожнюватися з богом Сварогом. Згідно з задумом письменниці, читач має змогу побачити релікти тотемізму, культу предків та культу сонця, які є невід’ємною частиною життя сварожичів. Докія Гуменна доповнила захоплюючу сюжетну лінію повісті про пригоди молодого сварожича Яра розлогими спо- стереженнями над трансформацією родових стосунків у племені сварожичів, пов’язала становлення народних уявлень про богів з віруваннями язичників у тварин-тотемів (бик, кінь) та з культом предків (богиня-мати, батько-бог-Сварог). Зміна влади в племені сварожичів, збільшення ролі чоловіка-батька стає передумовою трансформації родинних та календарних обрядів. Зокрема, Д. Гуменна близько до етнографічних джерел відтворює атмосферу зимового циклу календарної обрядовості язичників, а саме – свято народження нового сонця (25 грудня), календарні свята, під час яких вшановувалися Юрій/Юрай, Велес, Дажбог.