ВПЛИВ РІЗНИХ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ НА НАСІННЄВУ ПРОДУКТИВНІСТЬ ПОМІДОРУ

Abstract

Мета досліджень – визначити вплив різних систем удобрення на ріст та розвиток, насіннєву продуктивність рослин помідору за його вирощування на чорноземних ґрунтах зрошуваної овочекормової сівозміни Лісостепу України. Методи: польовий, лабораторний, статистичний аналіз. Отримані результати: Використання мінеральних добрив (врозкид, локально, по післядії органічних добрив) забезпечує суттєве збільшення висоти рослини (на 10,1–19,0 %), кількості китиць (на 1,71–3,23 шт./ рослину), маси рослини (на 61,2–109,1 %), а також зростання вмісту в листках хлорофілів А та В (до рівня 12,89–14,55 мг/кг), знижує активність пероксидази (58,4–71,8 ммоль/г за сек) і зумовлює підвищення урожайності насіння на 86,8–123,6 кг/га. Сидеральні системи удобрення (як в комплексі з післядією органічних добрив, так і з використанням мікробних препаратів) мають набагато менший вплив на ростові процеси рослин помідору, при цьому урожайність насіння зростає на 55 кг/га або 63,0 %. Найбільш високий рівень насіннєвої продуктивності помідору зазначено за використання мінеральних систем удобрення (врозкид N120P120K90 або N260P180K130 + позакореневі підживлення «Нутрівант плюс універсальний»), які забезпечують приріст урожайності насіння 86,8–123,6 кг/га та за органо-мінеральної системи удобрення (післядія 86 т/га гною + локально N60P60K45) з приростом урожайності насіння 120,7 кг/га (100–142 % відносно до контролю. Незалежно від систем удобрення, якість насіння помідору, за показниками схожості і маси 1000 насінин, відповідає вимогам ДСТУ 7160:2020. Висновки: Оптимальною системою удобрення помідору в овоче-кормовій зрошуваній сівозміні за сукупністю позитивного впливу на урожайність насіння та економію добрив є використання органо-мінеральної системи удобрення: N60P60K45 локально навесні по післядії 14 т/га гною сівозмінної площі, що забезпечує зростання урожайності насіння помідору на 120 кг/га або на 139%.