ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПРАЦІВНИКІВ В МЕНЕДЖМЕНТІ МЕДИЦИНИ

Abstract

В статті доведено, що система охорони здоров’я жодної країни не в змозі протистояти викликам пандемії без впровадження жорстких обмежуючих заходів на соціальні контакти. В даному випадку мова йде не лише про нестачу закладів медичної допомоги на піку захворюванності, обладнання та медикаментів, але й про виснажливі умови праці медичного персоналу, що з часом призводить до емоційного вигорання та відповідного зниження продуктивності праці. Для вирішення проблеми емоційного вигорання автором запропоновано використовувати методику загальної емоційної спрямованості особистості Б. Додонова. Дана методика виходить з того, що потреби кожної особистості тісно пов’язані з емоціями: якщо потреба не може бути задоволена, це викликає негативні емоції та навпаки. В нормі, кожна людина прагне задовольняти свої потреби для отримання позитивних емоцій. Методика складається з 50 тверджень, за допомогою яких визначається тип особистості: альтруїстичний, комунікативний, глоричний, праксичний, пугнічний, романтичний, гностичний, естетичний, гедоністичний, акізитивний. За кожним переліченим типом спрямованості можна отримати від -10 до +10 балів, де більшому значенню відповідає сильніший емоційний рівень. Біло встановлено наступні причинно-наслідкові зв’язки: поточний стан загальної емоційної спрямованості працівників впливає на рівень їхнього емоційного вигорання; відповідно, сполучення складових емоційного вигорання визначають реакції на складні ситуації, де бажаною формою поведінки є вирішення поставлених завдань. З урахуванням вищесказаного, в рамках даної роботи проводилось вибіркове статистичне дослідження рівня емоційного вигорання працівників медичної сфери м. Запоріжжя. Зроблено висновок, що хоча опитані чоловіки виявились більш схильними до негативних проявів синдрому емоційного вигорання ніж жінки, такі відмінності знаходяться в межах статистичної похибки. Також, попередні результати засвідчили актуальність даного напрямку досліджень та необхідність розробки практичних заходів щодо протидії цьому.