Ukrainian government and social support of defenders of the UNR and their families (december 1918 – november 1920)

Мета дослідження – висвітлити діяльність української влади щодо со- ціального захисту військових Армії УНР та їх сімей у грудні 1918 – листопаді 1920 рр. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах аналізу, синтезу та системності, що при застосуванні конкретно-історичного підходу дозволяє зна- чно поглибити знання про соціальну політику Другої УНР, зокрема щодо підтримки військовослужбовців Дієвої Армії та їх сімей. Наукова новизна полягає в тому, що на основі доробку вітчизняних істориків, опублікованих джерел та залучення нових ар- хівних даних здійснено спробу комплексного висвітлення втілення в життя держав- ного курсу української влади щодо соціального захисту українських вояків та їх сімей у грудні 1918 – листопаді 1920 років. Висновки. Влада УНР чітко усвідомлювала необхідність звернення уваги на соціальний захист тих, без кого українську державність не можливо було б вибороти. Тому одним із напрямків політики владних структур стала соціальна турбота про воїнів Збройних Сил країни та членів їх сімей. До цього проце- су долучилися Головний отаман С. Петлюра, Рада Народних Міністрів, різні міністер- ства, а також Головноуповноважений уряду УНР І. Огієнко. На різних етапах функціо- нування української державності ними було запропоновано чимало законопроєктів, які становили державну програму, врегульовуючи і частково реалізовуючи право військо- вослужбовців Дієвої Армії УНР та їх сімей на соціальний захист. Попри усі трудно- щі воєнно-політичного та соціально-економічного характеру, влада у міру обмежених можливостей намагалася втілювати в життя прийняті вимоги щодо соціального за- хисту зазначеної категорії громадян. Факти свідчать про непоодинокі випадки реаль- ного надання такої соціальної допомоги.