Про характеристику алмазів з давніх осадових товщ крайових частин платформ

На підставі проведених комплексних досліджень підтверджено припущення щодо різних особливостей алмазів з кількох перспективних ділянок Тунгуської алмазоносної субпровінції, серед яких найперспективнішими є деякі території Байкітської та Південнотунгуської областей. Істотний вплив на формування тут давніх розсипів алмазів має докембрійська фаза кімберлітового магматизму в Присаянні та інших подібних структурах Сибірської платформи, звідки кристали зносилися в Іркутський амфітеатр. Обґрунтовано гіпотезу про при­урочення областей поширення округлих алмазів до полів розвитку докембрійських теригенних формацій. Це дає змогу прогнозувати виявлення високопродуктивних тіл і в крайових частинах давніх платформ, що вже засвідчено на прикладі Східноєвропейської платформи. Результати вивчення алмазів уможливлюють термальний вплив на кристали в умовах давніх вторинних колекторів магматичних утворень трапової формації, що спричинило перехід зелених плям пігментації в бурі. Судячи з наявності баласів у розсипах басейну р. Нижня Тунгуска, карбонадо в басейні верхньої течії р. Вілюй і баласів тунгуського типу в Середньомархінському алмазоносному районі (СМАР), типових округлих алмазів і тригонтриоктаедрів I різновиду, знесення таких алмазів могло сягнути зони зчленування Тунгуської синеклізи й Анабарської антеклізи (межиріччя Марха — Тюнг). За низкою типоморфних особливостей вивчені алмази близькі до кристалів розсипів Уралу й Середнього Тіману, але на відміну від них, характеризуються вищим (не менш як у 3–5 разів) умістом ламінарних кристалів ряду октаедр-ромбододекаедр, що свідчить про полігенезу їхніх корінних джерел (не менш як двох полів докембрійської фази й одного — мезозойської фази магматизму). Типоморфні особливості алмазів важливі для палеографічних реконструкцій поширення давніх продуктивних відкладів. Проведене мінералогічне районування території розсипної алмазоносності за типоморфними особливостями алмазів відкриває можливості локалізації перспективних площ і пошуку корінних джерел цього мінералу, що є набагато стійкішим в екзогенних умовах, порівнюючи з іншими мантійними утвореннями. Отримані типоморфні особливості алмазів описуваних осадових товщ можна також використати для відновлення екзогенної історії на шляху від їхніх джерел до місць сучасного розміщення в розсипах, що дуже важливо для визначення джерел знесення алмазоносного матеріалу.