Андрій Васильович Тимчула, Ольга Леонідівна Яценко
{"title":"日历上的民族钢管舞","authors":"Андрій Васильович Тимчула, Ольга Леонідівна Яценко","doi":"10.31866/2616-7646.5.2.2022.269338","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета статті – виявити особливості народних танців ополян у контексті календарної обрядовості. Методологія. Застосовано комплексний підхід, який поєднує загальнонаукові та спеціальнонаукові методи з прийомами семіотичного аналізу явищ традиційної культури Опілля, ретроспективної реконструкції; метод історико-типологічного аналізу при розгляді особливостей календарної обрядовості ополян; метод структурного аналізу з метою дослідження жанрової специфіки танцювальної обрядовості; описовий метод, що посприяв систематизації локальних кроків, рухів та виявлення їх структурних компонентів. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві досліджено традиційну танцювальну культуру ополян крізь призму календарної обрядовості; розглянуто структуру, семантику та лексику традиційних на Опіллі хороводів у контексті свят весняно-літнього циклу; виявлено основні характерні особливості автентичних танців ополян. Висновки. Джерелами танців ополян, характерних для весняно-літньої обрядовості, є глибинні шари традиційної культури і побутування цієї етнічної групи. Їх органічне поєднання з іншими елементами фольклорно-етнографічного комплексу свята (музикою, співом, грою, пантомімою, драмою, різноманітними розвагами) засвідчує первісну синкретичну природу автентичної танцювальної культури українського народу. Дослідження виявило, що народні танці ополян характеризуються набором специфічних лексичних образів, символів, які утворюють особливу систему кодів, за допомогою якої виконавець описує навколишній світ, водночас використовуючи її в процесі інтерпретації зовнішнього та внутрішнього світу. Полікодова сутність лексичного складника танцювальної культури Опілля в контексті місцевої календарної обрядовості безпосередньо пов’язана з етнографією, культурою та світоглядом етносу. Локальна лексика народного танцю ополян може розглядатися як унікальний культурний код, що наділений специфічними способами кодування, зберігання та транслювання соціокультурних цінностей і сенсів регіону. Будучи носієм певної системи знаків, народний танець Опілля стає посередником між людиною і навколишнім світом, виконуючи функцію відбору та структурування інформації.","PeriodicalId":52829,"journal":{"name":"Tantsiuval''ni studiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"Народні танці ополян у календарній обрядовості\",\"authors\":\"Андрій Васильович Тимчула, Ольга Леонідівна Яценко\",\"doi\":\"10.31866/2616-7646.5.2.2022.269338\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"Мета статті – виявити особливості народних танців ополян у контексті календарної обрядовості. Методологія. Застосовано комплексний підхід, який поєднує загальнонаукові та спеціальнонаукові методи з прийомами семіотичного аналізу явищ традиційної культури Опілля, ретроспективної реконструкції; метод історико-типологічного аналізу при розгляді особливостей календарної обрядовості ополян; метод структурного аналізу з метою дослідження жанрової специфіки танцювальної обрядовості; описовий метод, що посприяв систематизації локальних кроків, рухів та виявлення їх структурних компонентів. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві досліджено традиційну танцювальну культуру ополян крізь призму календарної обрядовості; розглянуто структуру, семантику та лексику традиційних на Опіллі хороводів у контексті свят весняно-літнього циклу; виявлено основні характерні особливості автентичних танців ополян. Висновки. Джерелами танців ополян, характерних для весняно-літньої обрядовості, є глибинні шари традиційної культури і побутування цієї етнічної групи. Їх органічне поєднання з іншими елементами фольклорно-етнографічного комплексу свята (музикою, співом, грою, пантомімою, драмою, різноманітними розвагами) засвідчує первісну синкретичну природу автентичної танцювальної культури українського народу. Дослідження виявило, що народні танці ополян характеризуються набором специфічних лексичних образів, символів, які утворюють особливу систему кодів, за допомогою якої виконавець описує навколишній світ, водночас використовуючи її в процесі інтерпретації зовнішнього та внутрішнього світу. Полікодова сутність лексичного складника танцювальної культури Опілля в контексті місцевої календарної обрядовості безпосередньо пов’язана з етнографією, культурою та світоглядом етносу. Локальна лексика народного танцю ополян може розглядатися як унікальний культурний код, що наділений специфічними способами кодування, зберігання та транслювання соціокультурних цінностей і сенсів регіону. Будучи носієм певної системи знаків, народний танець Опілля стає посередником між людиною і навколишнім світом, виконуючи функцію відбору та структурування інформації.\",\"PeriodicalId\":52829,\"journal\":{\"name\":\"Tantsiuval''ni studiyi\",\"volume\":null,\"pages\":null},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2022-12-27\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Tantsiuval''ni studiyi\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.31866/2616-7646.5.2.2022.269338\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"\",\"JCRName\":\"\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Tantsiuval''ni studiyi","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31866/2616-7646.5.2.2022.269338","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
Мета статті – виявити особливості народних танців ополян у контексті календарної обрядовості. Методологія. Застосовано комплексний підхід, який поєднує загальнонаукові та спеціальнонаукові методи з прийомами семіотичного аналізу явищ традиційної культури Опілля, ретроспективної реконструкції; метод історико-типологічного аналізу при розгляді особливостей календарної обрядовості ополян; метод структурного аналізу з метою дослідження жанрової специфіки танцювальної обрядовості; описовий метод, що посприяв систематизації локальних кроків, рухів та виявлення їх структурних компонентів. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві досліджено традиційну танцювальну культуру ополян крізь призму календарної обрядовості; розглянуто структуру, семантику та лексику традиційних на Опіллі хороводів у контексті свят весняно-літнього циклу; виявлено основні характерні особливості автентичних танців ополян. Висновки. Джерелами танців ополян, характерних для весняно-літньої обрядовості, є глибинні шари традиційної культури і побутування цієї етнічної групи. Їх органічне поєднання з іншими елементами фольклорно-етнографічного комплексу свята (музикою, співом, грою, пантомімою, драмою, різноманітними розвагами) засвідчує первісну синкретичну природу автентичної танцювальної культури українського народу. Дослідження виявило, що народні танці ополян характеризуються набором специфічних лексичних образів, символів, які утворюють особливу систему кодів, за допомогою якої виконавець описує навколишній світ, водночас використовуючи її в процесі інтерпретації зовнішнього та внутрішнього світу. Полікодова сутність лексичного складника танцювальної культури Опілля в контексті місцевої календарної обрядовості безпосередньо пов’язана з етнографією, культурою та світоглядом етносу. Локальна лексика народного танцю ополян може розглядатися як унікальний культурний код, що наділений специфічними способами кодування, зберігання та транслювання соціокультурних цінностей і сенсів регіону. Будучи носієм певної системи знаків, народний танець Опілля стає посередником між людиною і навколишнім світом, виконуючи функцію відбору та структурування інформації.