Генетичні джерела культурних традицій українського національного театру

Мета статті — прослідкувати й підтвердити існування неперервності та циклічності культурних традицій в українському національному театрі. Дослідження є актуальним для сучасного суспільства задля розуміння й усвідомлення значущості українського театру з його культурними традиціями як прояву українського суспільства і духовного центру нації. В результаті досліджень підтверджено, що український національний театр з його культурними традиціями завжди був духовним центром нації, що зберігає і транслює ціннісний аспект українського суспільства, відтворюючи культурологічний стан. Висвітлені матеріали є підґрунтям для подальших досліджень культурних традицій українського театру та їх трансформацій, що відтворюють соціокультурні процеси й стан українського суспільства в різний культурно-історичний час. Наукова новизна. Культурологічно досліджено генетичні джерела культурних традицій українського національного театру, розглянуто витоки українських культурних традицій, визначено конкретні періоди, що сформували культурні традиції українського національного театру, віднайдено прояв окреслених культурних традицій в сучасному українському національному театрі. Висновки. Сучасний український театр зберігає і продовжує наслідувати культурні традиції українського театру, зокрема репертуарну та музичну складову як прояв фольклорних культурних традицій українського театру за участю у виставах артистів хору та оркестру, що було притаманно першому професійному українському театру (1882), Державному (Національному) українському театру (1917) та існує у виставах сучасних українських театрів. І музичність проявлена не тільки в класичних українських виставах, а й в сучасних, що підтверджено наведеними прикладами у статті.