SEND-OFF TO THE ARMY IN UKRAINIAN TRADITIONS OF THE SECOND HALF OF THE 20TH CENTURY (based on fieldwork)

Ключові слова: українці, народні традиції, проводи в армію, ХХ століття. У статті на основі польових записів автора, зроблених на Харківщині, в Закарпатті та Прикарпатті, а також опублікованих іншими дослідниками джерел, що стосуються Запорізької області та Бориспільщини (Київська область), реконструюється й аналізується ритуалістика, пов’язана з проводами новобранця в армію в Україні другої половини ХХ століття. Звертається увага на те, що ці проводи – окремий випадок ритуалу виряджання у далеку путь (чумаків, ремісників-заробітчан, паломників, учнів тощо), і тому всі «дорожні» ритуали під час проводів в армію повинні були виконуватися. Однак в цілому робота присвячена специфічним обрядодіям під час проводів в армію. У деяких прикарпатських селах прикріплювали над дверима образ і рушник, щоб під ними пройшов призовник. Прохід під певною святинею як знак Божого благословення відомий здавна у багатьох народів із часів архаїки. На Харківщині і в Карпатському регіоні призовникові часом наказували виходити з хати спиною назад, у чому був магічний імітативний момент: людина виходить, але ніби імітує входження в хату, тобто повернення. Докладно аналізується традиція прикрашання новобранця вишитими рушниками і хусточками або стрічкою, а також у деяких регіонах – штучною квіткою, яка була найчастіше знаковим дарунком від коханої – символічною обіцянкою чекати хлопця з армії. Семантично насиченим було й застілля, а воно в селах по масштабах дорівнювало весіллю, з яким у сенсі обрядності проводиться чимало паралелей. Як на весіллі і зараз прийнято відкладати зі столу пару пляшок, перев’язаних стрічкою, щоб розпити їх на річницю подружнього життя, так зі столу під час проводів забирають пляшку з горілкою чи вином, щоб розпити її з хлопцем після його повернення з армії. Однак у даному випадку це імітативна магія, мета якої – збереження в цілісності і неушкодженості майбутнього воїна. В умовах війни дослідження традицій проводів в армію в Україні має не тільки історичний інтерес, але й практичний та екзистенційний сенс.