{"title":"20世纪下半叶乌克兰传统中的送行仪式(基于实地调查)","authors":"M. Krasikov","doi":"10.26661/zhv-2022-6-58-25","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Ключові слова: українці, народні традиції, проводи в армію, ХХ століття. У статті на основі польових записів автора, зроблених на Харківщині, в Закарпатті та Прикарпатті, а також опублікованих іншими дослідниками джерел, що стосуються Запорізької області та Бориспільщини (Київська область), реконструюється й аналізується ритуалістика, пов’язана з проводами новобранця в армію в Україні другої половини ХХ століття. Звертається увага на те, що ці проводи – окремий випадок ритуалу виряджання у далеку путь (чумаків, ремісників-заробітчан, паломників, учнів тощо), і тому всі «дорожні» ритуали під час проводів в армію повинні були виконуватися. Однак в цілому робота присвячена специфічним обрядодіям під час проводів в армію. У деяких прикарпатських селах прикріплювали над дверима образ і рушник, щоб під ними пройшов призовник. Прохід під певною святинею як знак Божого благословення відомий здавна у багатьох народів із часів архаїки. На Харківщині і в Карпатському регіоні призовникові часом наказували виходити з хати спиною назад, у чому був магічний імітативний момент: людина виходить, але ніби імітує входження в хату, тобто повернення. Докладно аналізується традиція прикрашання новобранця вишитими рушниками і хусточками або стрічкою, а також у деяких регіонах – штучною квіткою, яка була найчастіше знаковим дарунком від коханої – символічною обіцянкою чекати хлопця з армії. Семантично насиченим було й застілля, а воно в селах по масштабах дорівнювало весіллю, з яким у сенсі обрядності проводиться чимало паралелей. Як на весіллі і зараз прийнято відкладати зі столу пару пляшок, перев’язаних стрічкою, щоб розпити їх на річницю подружнього життя, так зі столу під час проводів забирають пляшку з горілкою чи вином, щоб розпити її з хлопцем після його повернення з армії. Однак у даному випадку це імітативна магія, мета якої – збереження в цілісності і неушкодженості майбутнього воїна. В умовах війни дослідження традицій проводів в армію в Україні має не тільки історичний інтерес, але й практичний та екзистенційний сенс.","PeriodicalId":33864,"journal":{"name":"Zaporizhzhia Historical Review","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"SEND-OFF TO THE ARMY IN UKRAINIAN TRADITIONS OF THE SECOND HALF OF THE 20TH CENTURY (based on fieldwork)\",\"authors\":\"M. Krasikov\",\"doi\":\"10.26661/zhv-2022-6-58-25\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"Ключові слова: українці, народні традиції, проводи в армію, ХХ століття. У статті на основі польових записів автора, зроблених на Харківщині, в Закарпатті та Прикарпатті, а також опублікованих іншими дослідниками джерел, що стосуються Запорізької області та Бориспільщини (Київська область), реконструюється й аналізується ритуалістика, пов’язана з проводами новобранця в армію в Україні другої половини ХХ століття. Звертається увага на те, що ці проводи – окремий випадок ритуалу виряджання у далеку путь (чумаків, ремісників-заробітчан, паломників, учнів тощо), і тому всі «дорожні» ритуали під час проводів в армію повинні були виконуватися. Однак в цілому робота присвячена специфічним обрядодіям під час проводів в армію. У деяких прикарпатських селах прикріплювали над дверима образ і рушник, щоб під ними пройшов призовник. Прохід під певною святинею як знак Божого благословення відомий здавна у багатьох народів із часів архаїки. На Харківщині і в Карпатському регіоні призовникові часом наказували виходити з хати спиною назад, у чому був магічний імітативний момент: людина виходить, але ніби імітує входження в хату, тобто повернення. Докладно аналізується традиція прикрашання новобранця вишитими рушниками і хусточками або стрічкою, а також у деяких регіонах – штучною квіткою, яка була найчастіше знаковим дарунком від коханої – символічною обіцянкою чекати хлопця з армії. Семантично насиченим було й застілля, а воно в селах по масштабах дорівнювало весіллю, з яким у сенсі обрядності проводиться чимало паралелей. Як на весіллі і зараз прийнято відкладати зі столу пару пляшок, перев’язаних стрічкою, щоб розпити їх на річницю подружнього життя, так зі столу під час проводів забирають пляшку з горілкою чи вином, щоб розпити її з хлопцем після його повернення з армії. Однак у даному випадку це імітативна магія, мета якої – збереження в цілісності і неушкодженості майбутнього воїна. В умовах війни дослідження традицій проводів в армію в Україні має не тільки історичний інтерес, але й практичний та екзистенційний сенс.\",\"PeriodicalId\":33864,\"journal\":{\"name\":\"Zaporizhzhia Historical Review\",\"volume\":\"1 1\",\"pages\":\"\"},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2022-01-01\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Zaporizhzhia Historical Review\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.26661/zhv-2022-6-58-25\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"\",\"JCRName\":\"\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Zaporizhzhia Historical Review","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.26661/zhv-2022-6-58-25","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
SEND-OFF TO THE ARMY IN UKRAINIAN TRADITIONS OF THE SECOND HALF OF THE 20TH CENTURY (based on fieldwork)
Ключові слова: українці, народні традиції, проводи в армію, ХХ століття. У статті на основі польових записів автора, зроблених на Харківщині, в Закарпатті та Прикарпатті, а також опублікованих іншими дослідниками джерел, що стосуються Запорізької області та Бориспільщини (Київська область), реконструюється й аналізується ритуалістика, пов’язана з проводами новобранця в армію в Україні другої половини ХХ століття. Звертається увага на те, що ці проводи – окремий випадок ритуалу виряджання у далеку путь (чумаків, ремісників-заробітчан, паломників, учнів тощо), і тому всі «дорожні» ритуали під час проводів в армію повинні були виконуватися. Однак в цілому робота присвячена специфічним обрядодіям під час проводів в армію. У деяких прикарпатських селах прикріплювали над дверима образ і рушник, щоб під ними пройшов призовник. Прохід під певною святинею як знак Божого благословення відомий здавна у багатьох народів із часів архаїки. На Харківщині і в Карпатському регіоні призовникові часом наказували виходити з хати спиною назад, у чому був магічний імітативний момент: людина виходить, але ніби імітує входження в хату, тобто повернення. Докладно аналізується традиція прикрашання новобранця вишитими рушниками і хусточками або стрічкою, а також у деяких регіонах – штучною квіткою, яка була найчастіше знаковим дарунком від коханої – символічною обіцянкою чекати хлопця з армії. Семантично насиченим було й застілля, а воно в селах по масштабах дорівнювало весіллю, з яким у сенсі обрядності проводиться чимало паралелей. Як на весіллі і зараз прийнято відкладати зі столу пару пляшок, перев’язаних стрічкою, щоб розпити їх на річницю подружнього життя, так зі столу під час проводів забирають пляшку з горілкою чи вином, щоб розпити її з хлопцем після його повернення з армії. Однак у даному випадку це імітативна магія, мета якої – збереження в цілісності і неушкодженості майбутнього воїна. В умовах війни дослідження традицій проводів в армію в Україні має не тільки історичний інтерес, але й практичний та екзистенційний сенс.