Методологічний потенціал інституційних досліджень у сучасній економічній науці

Якісний аналіз складних системних об’єктів, до яких належать соціально-економічні системи, потребує залучення нових досягнень у методології наукового пізнання. Основна мета статті - пошук нових стратегічних підходів вдосконалення методології інституціоналізму у площині зростання значення аксіологічних аспектів у  сучасній науці. Досліджено особливості проблемної орієнтації сучасної науки, яка спонукає до поширення «конкуруючих програм досліджень», які широко практикують міждисциплінарні дослідження надскладних нерівноважних систем. Економічна наука не може ігнорувати політичні, соціальні, духовні та  культурні складові у контексті сучасного наукового пізнання. Зазначено, що глобальний еволюціонізм зосереджує увагу на пошуку еволюційного параметру та значимості випадковості, які є важливими для інституційних змін соціально-економічних систем. З’ясовано, важливість системного підходу для вирішення недостатньо структурованих і складних економічних проблем, його значення для попередньої структуризації якісної проблеми в умовах обмеженої інформації метою встановлення взаємозв’язків між її складовими та її вирішення. Встановлено, що синергетична концепція дисипативної структури, важлива для розуміння зародження, еволюції та імплементації інституцій у сучасному інституційному аналізі; інтегрує методи пізнання сучасної науки з елементами детерміністичного та ймовірнісного наукового пізнання; спроможна вдосконалити методологічний апарат інституційних досліджень. Обґрунтовано основні складові та особливості цивілізаційного підходу - загальнонаукової програми дослідження, яка є своєрідним синтезом системного і синергетичного підходів, які запроваджуються щодо соціально-економічної системи як об’єкта дослідження.