СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В УМОВАХ ВІЙНИ: ПРОБЛЕМИ, НАПРЯМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Україна, вже дев’ятий рік перебуваючи в стані війні та півтора року в «гарячій» її фазі, безумовно, потребує підтримки міжнародними організаціями.Війна поставила перед Україною та світовим співтовариством низку викликів, які можливо подолати лише спільними зусиллями світового співтовариства, оскільки вони породжують негативні наслідки не лише для України, а й для всього світу.Глобалізація сучасного світу на міжнародному рівні призводить до постійної ентропії, наслідком якої стало, з одного боку, зростання швидкості та якості прийняття рішень міжнародною спільнотою, з іншого – підвищення рівня взаємозалежності глобальних акторів.Міжнародні міждержавні та недержавні організації, як міжнародні актори, відіграють в глобальному світі роль своєрідної нервової системи, сприймаючи інформацію, аналізуючи інформацію та формуючи відповідь.Саме від того, наскільки своєчасною, адекватною та ефективною буде реакція міжнародного співтовариства на глобальні виклики, в тому числі – і міжнародних організацій, залежить спроможність світового співтовариства долати глобальні проблеми людства різного направлення: глобальне потепління, війна чи продовольча криза. У статті досліджено сучасний стан співпраці України з міжнародними організаціями в умовах війни з метою виявлення проблем, напрямів та перспектив співпраці.Визначено взаємозалежність глобального світі в частині міжнародної безпеки, продовольчої безпеки, екологічної безпеки тощо та рівень впливу на безпекову сферу міжнародних організацій.Виявлено основні проблемні моменти співпраці України з міжнародними організаціями в умовах війни.Сформульовано основні напрямки співпраці України з міжнародними організаціями в подальшому, в т.ч. потреба в реформуванні Ради Безпеки ООН, ратифікація Україною Римського Статуту, поглиблення співпраці в галузі забезпечення прав та свобод людини, взаємоузгодження процедурних моментів та усунення бюрократичних перепон та ін.