ТЕХНОЛОГІЇ ВРЕГУЛЮВАННЯ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ НА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПРОСТОРІ: МОЛДАВСЬКИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

У статті представлений аналіз спроб врегулювання придністровського конфлікту 1992-2019 років. Описані основні підходи та технології та визначено які цілі було досягнуто в їх рамках. Досліджені основні проекти врегулювання ситуації - Угода про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту у Придністровському регіоні, Меморандум про принципи нормалізації відносин між Республікою Молдова і Придністров’ям, «План Козака», «Великий пакет для Молдови». Придністровський конфлікт, протягом свого існування та спроб його розв’язання, продемонстрував велике різноманіття переговорних форматів, які описані в статті. Описана дільність міжнародних посередників, зокрема ОБСЄ. Показано залежність ходу та структури переговорного процесу від політичної і геополітичної ситуації. Проаналізовані створені переговорні майданчики, такі як: спільна Контрольна комісія («СКК»), Постійна нарада з політичних питань в рамках переговорного процесу з Придністровського врегулювання, Баварська конференція, Мезебергська ініціатива. Підсумком роботи цих майданчиків в роботі визначається згортання конфлікту, зупинення гострої фази протиборства та його «заморозка». Особлива увага приділяється чинникам, що зумовили успіх фаз комунікаційної та переговорної в рамках процесу врегулювання конфлікту, а саме: формування чітких принципів для перемовин, використання моделі «трьох кошиків» і стратегії «малих кроків». У висновках наголошується, що: хід та структури переговорного процесу в великій мірі залежить від політичної і геополітичної ситуації, для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, а його найближчою перспективою є «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення. «Човникова» та «конференційна» дипломатія показали свою обмежену ефективність для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, тобто орієнтація на зупинення гострої фази протиборства та «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення.