{"title":"当前国际水上冲突所规范的技术","authors":"Яна Ярошенко","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-115-131","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті представлений аналіз спроб врегулювання придністровського конфлікту 1992-2019 років. Описані основні підходи та технології та визначено які цілі було досягнуто в їх рамках. Досліджені основні проекти врегулювання ситуації - Угода про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту у Придністровському регіоні, Меморандум про принципи нормалізації відносин між Республікою Молдова і Придністров’ям, «План Козака», «Великий пакет для Молдови». \nПридністровський конфлікт, протягом свого існування та спроб його розв’язання, продемонстрував велике різноманіття переговорних форматів, які описані в статті. Описана дільність міжнародних посередників, зокрема ОБСЄ. Показано залежність ходу та структури переговорного процесу від політичної і геополітичної ситуації. Проаналізовані створені переговорні майданчики, такі як: спільна Контрольна комісія («СКК»), Постійна нарада з політичних питань в рамках переговорного процесу з Придністровського врегулювання, Баварська конференція, Мезебергська ініціатива. Підсумком роботи цих майданчиків в роботі визначається згортання конфлікту, зупинення гострої фази протиборства та його «заморозка». \nОсоблива увага приділяється чинникам, що зумовили успіх фаз комунікаційної та переговорної в рамках процесу врегулювання конфлікту, а саме: формування чітких принципів для перемовин, використання моделі «трьох кошиків» і стратегії «малих кроків». \nУ висновках наголошується, що: хід та структури переговорного процесу в великій мірі залежить від політичної і геополітичної ситуації, для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, а його найближчою перспективою є «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення. «Човникова» та «конференційна» дипломатія показали свою обмежену ефективність для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, тобто орієнтація на зупинення гострої фази протиборства та «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"ТЕХНОЛОГІЇ ВРЕГУЛЮВАННЯ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ НА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПРОСТОРІ: МОЛДАВСЬКИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ\",\"authors\":\"Яна Ярошенко\",\"doi\":\"10.29038/2524-2679-2022-02-115-131\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"У статті представлений аналіз спроб врегулювання придністровського конфлікту 1992-2019 років. Описані основні підходи та технології та визначено які цілі було досягнуто в їх рамках. Досліджені основні проекти врегулювання ситуації - Угода про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту у Придністровському регіоні, Меморандум про принципи нормалізації відносин між Республікою Молдова і Придністров’ям, «План Козака», «Великий пакет для Молдови». \\nПридністровський конфлікт, протягом свого існування та спроб його розв’язання, продемонстрував велике різноманіття переговорних форматів, які описані в статті. Описана дільність міжнародних посередників, зокрема ОБСЄ. Показано залежність ходу та структури переговорного процесу від політичної і геополітичної ситуації. Проаналізовані створені переговорні майданчики, такі як: спільна Контрольна комісія («СКК»), Постійна нарада з політичних питань в рамках переговорного процесу з Придністровського врегулювання, Баварська конференція, Мезебергська ініціатива. Підсумком роботи цих майданчиків в роботі визначається згортання конфлікту, зупинення гострої фази протиборства та його «заморозка». \\nОсоблива увага приділяється чинникам, що зумовили успіх фаз комунікаційної та переговорної в рамках процесу врегулювання конфлікту, а саме: формування чітких принципів для перемовин, використання моделі «трьох кошиків» і стратегії «малих кроків». \\nУ висновках наголошується, що: хід та структури переговорного процесу в великій мірі залежить від політичної і геополітичної ситуації, для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, а його найближчою перспективою є «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення. «Човникова» та «конференційна» дипломатія показали свою обмежену ефективність для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, тобто орієнтація на зупинення гострої фази протиборства та «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення.\",\"PeriodicalId\":33601,\"journal\":{\"name\":\"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi\",\"volume\":\" \",\"pages\":\"\"},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2022-06-28\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-115-131\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"\",\"JCRName\":\"\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-115-131","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
ТЕХНОЛОГІЇ ВРЕГУЛЮВАННЯ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ НА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПРОСТОРІ: МОЛДАВСЬКИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
У статті представлений аналіз спроб врегулювання придністровського конфлікту 1992-2019 років. Описані основні підходи та технології та визначено які цілі було досягнуто в їх рамках. Досліджені основні проекти врегулювання ситуації - Угода про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту у Придністровському регіоні, Меморандум про принципи нормалізації відносин між Республікою Молдова і Придністров’ям, «План Козака», «Великий пакет для Молдови».
Придністровський конфлікт, протягом свого існування та спроб його розв’язання, продемонстрував велике різноманіття переговорних форматів, які описані в статті. Описана дільність міжнародних посередників, зокрема ОБСЄ. Показано залежність ходу та структури переговорного процесу від політичної і геополітичної ситуації. Проаналізовані створені переговорні майданчики, такі як: спільна Контрольна комісія («СКК»), Постійна нарада з політичних питань в рамках переговорного процесу з Придністровського врегулювання, Баварська конференція, Мезебергська ініціатива. Підсумком роботи цих майданчиків в роботі визначається згортання конфлікту, зупинення гострої фази протиборства та його «заморозка».
Особлива увага приділяється чинникам, що зумовили успіх фаз комунікаційної та переговорної в рамках процесу врегулювання конфлікту, а саме: формування чітких принципів для перемовин, використання моделі «трьох кошиків» і стратегії «малих кроків».
У висновках наголошується, що: хід та структури переговорного процесу в великій мірі залежить від політичної і геополітичної ситуації, для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, а його найближчою перспективою є «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення. «Човникова» та «конференційна» дипломатія показали свою обмежену ефективність для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, тобто орієнтація на зупинення гострої фази протиборства та «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення.