20世纪20年代乌克兰文学的机遇:女性(非)可见性问题

Q4 Arts and Humanities
Л. В. Скорина
{"title":"20世纪20年代乌克兰文学的机遇:女性(非)可见性问题","authors":"Л. В. Скорина","doi":"10.1556/060.2022.00063","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті проаналізована проблема жіночої присутності в інтертекстуальному просторі української літератури 1920-х років. Об’єкт дослідження – творчість письменників, які брали участь у літера-турному житті Радянської України. У першій частині студії висвітлені особливості репрезентації інтертекстем із творів жінок-письменниць у творах письменників-чоловіків, у другій – з’ясовано, як жінки-письменниці апелюють до творів представниць своєї статі.У «чоловічому» сегменті інтертекстуального простору зафіксовані різнотипні інтертекстеми, запозичені з творів 218 письменників, із них – лише 8 жінок: Леся Українка, Марко Вовчок, Марія Загірня, Сапфо, Гаррієт Бічер Стоу, Жорж Санд, Мігрі Хатун, Ганна Ахматова. З’ясовано, що до твор-чості жінок-письменниць автори-чоловіки апелюють у таких ситуаціях: 1) коли йдеться про сфери життя, визнані суто жіночими, зокрема про кохання (Жорж Санд, Сапфо, Мігрі Хатун); 2) якщо твори жінок-письменниць здобули значний резонанс і асоціюються в читацькій свідомості з важ-ливою суспільною проблемою (Гаррієт Бічер Стоу); 3) якщо творчість жінки-письменниці включена до літературного канону (Марко Вовчок, Леся Українка); 4) під впливом літературної моди (Ганна Ахматова); 5) на вибір інтертекстем впливають особисті читацькі уподобання письменників (Марія Загірня). Найпоширенішими різновидами міжтекстової взаємодії є алюзії й ремінісценції, пов’язані з літературною репутацією певної авторки, особливостями рецепції її творчого доробку; зафіксова-но також два епіграфи (з творів Лесі Українки й Мігрі Хатун) і два приклади гіперінтертекстуально-сті (художня трансформація творів Лесі Українки й Сапфо).Другий напрямок дослідження передбачав стислу експлікацію інтертекстуального простору у творах жінок-письменниць. За об’єкт дослідження було обрано твори Марії Галич, Галини Орлів-ни, Варвари Чередниченко й Олександри Свекли з антології «Моя кар’єра. Жіноча проза 20-х років». У цій збірці так само переважають інтертекстеми з творів письменників-чоловіків. Єдина алюзія, пов’язана з «жіночою літературою», виявлена у повісті Варвари Чередниченко «Євпаторія» (згадка про перебування Лесі Українки в Криму). «Не-видимість» жінок в інтертексті української літерату-ри 1920-х років, на мою думку, зумовлена: 1) «дефіцитом авторитетності», упередженим ставленням чоловіків до творчості представниць «другої статі»; 2) незначною присутністю жінок-письменниць у літературному каноні; 3) поширенням андроцентричних стереотипів у культурному середовищі, тому жінки частіше апелюють до прототекстів письменників-чоловіків.","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-03-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"Параметри інтертекстуального простору української літератури 1920-х років: проблема жіночої (не)видимості\",\"authors\":\"Л. В. Скорина\",\"doi\":\"10.1556/060.2022.00063\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"У статті проаналізована проблема жіночої присутності в інтертекстуальному просторі української літератури 1920-х років. Об’єкт дослідження – творчість письменників, які брали участь у літера-турному житті Радянської України. У першій частині студії висвітлені особливості репрезентації інтертекстем із творів жінок-письменниць у творах письменників-чоловіків, у другій – з’ясовано, як жінки-письменниці апелюють до творів представниць своєї статі.У «чоловічому» сегменті інтертекстуального простору зафіксовані різнотипні інтертекстеми, запозичені з творів 218 письменників, із них – лише 8 жінок: Леся Українка, Марко Вовчок, Марія Загірня, Сапфо, Гаррієт Бічер Стоу, Жорж Санд, Мігрі Хатун, Ганна Ахматова. З’ясовано, що до твор-чості жінок-письменниць автори-чоловіки апелюють у таких ситуаціях: 1) коли йдеться про сфери життя, визнані суто жіночими, зокрема про кохання (Жорж Санд, Сапфо, Мігрі Хатун); 2) якщо твори жінок-письменниць здобули значний резонанс і асоціюються в читацькій свідомості з важ-ливою суспільною проблемою (Гаррієт Бічер Стоу); 3) якщо творчість жінки-письменниці включена до літературного канону (Марко Вовчок, Леся Українка); 4) під впливом літературної моди (Ганна Ахматова); 5) на вибір інтертекстем впливають особисті читацькі уподобання письменників (Марія Загірня). Найпоширенішими різновидами міжтекстової взаємодії є алюзії й ремінісценції, пов’язані з літературною репутацією певної авторки, особливостями рецепції її творчого доробку; зафіксова-но також два епіграфи (з творів Лесі Українки й Мігрі Хатун) і два приклади гіперінтертекстуально-сті (художня трансформація творів Лесі Українки й Сапфо).Другий напрямок дослідження передбачав стислу експлікацію інтертекстуального простору у творах жінок-письменниць. За об’єкт дослідження було обрано твори Марії Галич, Галини Орлів-ни, Варвари Чередниченко й Олександри Свекли з антології «Моя кар’єра. Жіноча проза 20-х років». У цій збірці так само переважають інтертекстеми з творів письменників-чоловіків. Єдина алюзія, пов’язана з «жіночою літературою», виявлена у повісті Варвари Чередниченко «Євпаторія» (згадка про перебування Лесі Українки в Криму). «Не-видимість» жінок в інтертексті української літерату-ри 1920-х років, на мою думку, зумовлена: 1) «дефіцитом авторитетності», упередженим ставленням чоловіків до творчості представниць «другої статі»; 2) незначною присутністю жінок-письменниць у літературному каноні; 3) поширенням андроцентричних стереотипів у культурному середовищі, тому жінки частіше апелюють до прототекстів письменників-чоловіків.\",\"PeriodicalId\":35127,\"journal\":{\"name\":\"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae\",\"volume\":\" \",\"pages\":\"\"},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2023-03-23\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.1556/060.2022.00063\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"Q4\",\"JCRName\":\"Arts and Humanities\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.1556/060.2022.00063","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"Q4","JCRName":"Arts and Humanities","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0

摘要

本文分析了20世纪20年代乌克兰文学空间中的女性存在问题。研究的对象是参加苏联文学之旅的作家的创造力。研究的第一部分强调了女性作家在男性作家中的界面表现特征,第二部分揭示了由于女性作家对作品的性别表征有着强烈的诉求,在“男性”这一段的互文空间中,借用了218位作家作品中不同的互文,其中,只有8名女性:少乌克兰、马尔科·沃尔夫、玛丽亚·扎戈尔纳、萨福、哈里特·比彻·斯托、乔治·桑、米格里·哈顿、汉娜·艾哈迈托娃。研究发现,为了纪念女性作家,男性在以下情况下有吸引力:(1)当涉及到女性认可的生活领域时,包括爱情(George Sand、Saffo、Migri Hatun)2) 如果作者的女性作品获得了显著的推理意识,并在阅读意识中与一个重要的社会问题联系在一起(Harriet Beacher Stow);3) 如果女性作家的创造力被纳入文学经典(马克·沃尔夫,《少乌克兰》);4) 在文学时尚的影响下(汉娜·艾哈迈托娃);5) 作家(Maria Zagorna)的个人阅读偏好影响了互联网的选择。最普遍的相互联系形式是幻觉和重塑,这些幻觉和重塑与某位作家的文学声誉、其创作作品的接受特征有关两幅题词(由Lessi Ukrainian和Migri Huton创作)和两个超文本性的例子(Lessi Uhrainian和Safo作品的艺术转变)。探索女性作家的互文空间。这项研究从选集《我的职业生涯》中挑选了玛丽亚·加里奇、加利娜·奥利夫尼、瓦瓦里·切雷迪琴科和亚历山德拉·斯维克利的作品。一个20多岁的女人。”这部作品集也以男性作家的界面为主。唯一与“女性文学”有关的幻觉是在瓦尔·雷迪琴科的诗《欧洲》中发现的(对克里米亚的乌克兰列西的记忆)。在我看来,20世纪20年代乌克兰文学中女性的“隐形”是一致的:(1)男性对“第二性”表征的创造性持偏见态度,导致“缺乏权威”;2) 女性作家在文学经典中的地位很低;3) 通过在文化环境中传播以男性为中心的刻板印象,女性经常诉诸男性作家的协议。
本文章由计算机程序翻译,如有差异,请以英文原文为准。
Параметри інтертекстуального простору української літератури 1920-х років: проблема жіночої (не)видимості
У статті проаналізована проблема жіночої присутності в інтертекстуальному просторі української літератури 1920-х років. Об’єкт дослідження – творчість письменників, які брали участь у літера-турному житті Радянської України. У першій частині студії висвітлені особливості репрезентації інтертекстем із творів жінок-письменниць у творах письменників-чоловіків, у другій – з’ясовано, як жінки-письменниці апелюють до творів представниць своєї статі.У «чоловічому» сегменті інтертекстуального простору зафіксовані різнотипні інтертекстеми, запозичені з творів 218 письменників, із них – лише 8 жінок: Леся Українка, Марко Вовчок, Марія Загірня, Сапфо, Гаррієт Бічер Стоу, Жорж Санд, Мігрі Хатун, Ганна Ахматова. З’ясовано, що до твор-чості жінок-письменниць автори-чоловіки апелюють у таких ситуаціях: 1) коли йдеться про сфери життя, визнані суто жіночими, зокрема про кохання (Жорж Санд, Сапфо, Мігрі Хатун); 2) якщо твори жінок-письменниць здобули значний резонанс і асоціюються в читацькій свідомості з важ-ливою суспільною проблемою (Гаррієт Бічер Стоу); 3) якщо творчість жінки-письменниці включена до літературного канону (Марко Вовчок, Леся Українка); 4) під впливом літературної моди (Ганна Ахматова); 5) на вибір інтертекстем впливають особисті читацькі уподобання письменників (Марія Загірня). Найпоширенішими різновидами міжтекстової взаємодії є алюзії й ремінісценції, пов’язані з літературною репутацією певної авторки, особливостями рецепції її творчого доробку; зафіксова-но також два епіграфи (з творів Лесі Українки й Мігрі Хатун) і два приклади гіперінтертекстуально-сті (художня трансформація творів Лесі Українки й Сапфо).Другий напрямок дослідження передбачав стислу експлікацію інтертекстуального простору у творах жінок-письменниць. За об’єкт дослідження було обрано твори Марії Галич, Галини Орлів-ни, Варвари Чередниченко й Олександри Свекли з антології «Моя кар’єра. Жіноча проза 20-х років». У цій збірці так само переважають інтертекстеми з творів письменників-чоловіків. Єдина алюзія, пов’язана з «жіночою літературою», виявлена у повісті Варвари Чередниченко «Євпаторія» (згадка про перебування Лесі Українки в Криму). «Не-видимість» жінок в інтертексті української літерату-ри 1920-х років, на мою думку, зумовлена: 1) «дефіцитом авторитетності», упередженим ставленням чоловіків до творчості представниць «другої статі»; 2) незначною присутністю жінок-письменниць у літературному каноні; 3) поширенням андроцентричних стереотипів у культурному середовищі, тому жінки частіше апелюють до прототекстів письменників-чоловіків.
求助全文
通过发布文献求助,成功后即可免费获取论文全文。 去求助
来源期刊
自引率
0.00%
发文量
56
期刊介绍: Studia Slavica publishes essays in the field of philological and folkloristic research in Slavonic studies. It also contains minor contributions, and information on events in connection with Slavonic studies in Hungary. Publishes book reviews and advertisements.
×
引用
GB/T 7714-2015
复制
MLA
复制
APA
复制
导出至
BibTeX EndNote RefMan NoteFirst NoteExpress
×
提示
您的信息不完整,为了账户安全,请先补充。
现在去补充
×
提示
您因"违规操作"
具体请查看互助需知
我知道了
×
提示
确定
请完成安全验证×
copy
已复制链接
快去分享给好友吧!
我知道了
右上角分享
点击右上角分享
0
联系我们:info@booksci.cn Book学术提供免费学术资源搜索服务,方便国内外学者检索中英文文献。致力于提供最便捷和优质的服务体验。 Copyright © 2023 布克学术 All rights reserved.
京ICP备2023020795号-1
ghs 京公网安备 11010802042870号
Book学术文献互助
Book学术文献互助群
群 号:604180095
Book学术官方微信