Новітній монументалізм у формотворенні сучасного сакрального простору

Проаналізовано знаковий храми ХХ ст. – собор в місті Еврі, Франція, авторства архітектора Маріо Ботта. Представлено антропософську теорію архітектури, яка припускала що світ і людина пронизані різними типами духовних сил, які завдяки формам об’єктів видимого світу можуть бути зміцнені або послаблені. Репрезентовано розуміння гармонії форм у формотворенні сакрального простору.Розглянуто архітектуру сакральних споруд, зведених за принципом органічної архітектури. Визначено, що форми, створені Маріо Боттою, не належать до жодної із «мов» архітектурного виразу, які були створені дотепер.Представлено погляд на таємничу природу з’єднання людей у суспільстві – близький до видів зв’язків, що пов’язують релігійні громади, а також концепція архітектури як мосту між небом і землею, яка також змінила підхід до будівлі як виключно матеріального об’єкта.Проаналізована форми сакральної споруди та способу організації інтер’єрів, що дозволило зробити висновок, що ідеї відродження єдності навколишнього ландшафту, схильність використовувати місцеві матеріали (насамперед камінь), але також більш загальне, філософське ставлення, що дозволяє розглядати архітектуру як елемент, який пов’язує сили космосу з життям людини, що поєднує вірян різних конфесій.Розглянуто використання метафоричної мови архітектури Маріо Ботти засновані на світі візуальних людських виробів та їх іконографічних відмінних рисах. Виявлено необхідність враховувати взаємозв’язок між певними формами та повідомленнями, що через них передаються у формотворенні сакрального простору.Також представлено спробу адаптувати принципи модернізму до потреб формотворення сакрального простору. Виявлено тенденції формотворення сакрального простору у ХХ ст., а також своєрідність авторського підпису в архітектурі Маріо Ботти. The iconic temples of the twentieth century are analyzed. - Cathedral in Evry, France, by architect Mario Botta. The anthroposophical theory of architecture is presented, which suggested that the world and man are permeated by different types of spiritual forces, which due to the forms of objects of the visible world can be strengthened or weakened. The understanding of the harmony of forms in the formation of sacred space is represented. The architecture of sacred buildings, built on the principle of organic architecture, is considered. It has been determined that the forms created by Mario Botta do not belong to any of the "languages" of architectural expression that have been created so far. It presents a view of the mysterious nature of the connection of people in society - close to the types of ties that connect religious communities, as well as the concept of architecture as a bridge between heaven and earth, which also changed the approach to the building as a purely material object. Analyzed the forms of sacred buildings and ways of organizing interiors, which led to the conclusion that the idea of ​​reviving the unity of the surrounding landscape, the tendency to use local materials (especially stone), but also more general, philosophical attitude, which allows to consider architecture as an element connects the forces of space with human life, uniting believers of different faiths. The use of the metaphorical language of Mario Botti's architecture based on the world of visual human products and their iconographic distinctive features is considered. The need to take into account the relationship between certain forms and messages that are transmitted through them in the formation of sacred space. An attempt to adapt the principles of modernism to the needs of the formation of sacred space is also presented. Trends in the formation of sacred space in the twentieth century, as well as the originality of the author's signature in the architecture of Mario Botta