Estimation of jumping distance using run-up velocity for male long jumpers

Передумови та мета дослідження. Метою даного дослідження є дослідження взаємозв'язку між швидкістю розгону і довжиною стрибка і створення моделі оцінки стрибка, яку тренери можуть використовувати практично для спортсменів з великим рівнем працездатності. У стрибку в довжину близько 90% відстані - це дальність польоту спортсмена, а горизонтальна швидкість має найбільший вплив на відстань польоту між біомеханічними факторами і вона дуже важлива в таких стрибках. Тому, зокрема, швидкість спортсмена в останніх десяти метрах розбігу вважається найважливішою детермінантою цієї дії. Матеріал і методи: дані дослідження складалися з 328 дійсних стрибків 73 турецьких чоловіків-стрибунів, яким було 18,7 (+- 2,8) року. В результаті статистики кореляції, отриманої в цьому дослідженні, була побудована лінійна регресійна модель між останньою швидкістю в десять метрів і швидкістю стрибка, яка, як спостерігалося, мала найвищу кореляцію. Результати: Було відзначено, що швидкість розгону в останні десять метрів пояснює 76% дистанції стрибків. На основі оціночного рівняння можна стверджувати, що збільшення швидкості розгону для чоловіків-стрибунів на 0,1 м / с збільшить їх довжину стрибка на 10,7 см. Висновки. Було відзначено, що особливо швидкість в останніх 10 метрах розгону була одним з найбільш значущих предикторів успіху і модель оцінки, встановлена з використанням значення швидкості розгону, мала найсильніші відносини для отримання високоточних оцінок як для низьких, так і для високих значень.