ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З РОМАМИ-ВПО В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Роми це одна з найчисленніших національних меншин Європи, яка мешкає на її теренах з часів середньовіччя. Це також одна з найбільш дискримінованих національних меншин Європи. В Україні роми стикаються практично з такими самими проблемами, як і в інших європейських країнах: бідність, відсутність документів, низький рівень освіти, сегрегація та соціальна ексклюзія. Але російсько-українська війна, яка триває з 2014 р. значно погіршила становище ромської спільноти в Україні. З’явилася категорія ромів-ВПО (внутрішньо переміщених осіб), які належать до найбільш соціально вразливих та маргіналізованих груп зазначеної етнічної спільноти. У статті проаналізовано становище ромської національної меншини в Україні, визначено основні проблеми найбільш вразливої її частини – ромів-ВПО, з’ясовано особливості соціальної роботи з цією категорією клієнтів та окреслено шляхи її вдосконалення. Авторка дійшла висновку, що труднощі властиві для всіх ВПО: відсутність постійного житла, безробіття, проблеми з адаптацією тощо, у ромів-переселенців посилюються наявністю комплексу специфічних проблем та проявами дискримінації за етнічною ознакою, що значно ускладнює їх становище. Особливо вразливими серед ромів-ВПО є жінки та діти. Основними суб'єктами надання допомоги ромам-ВПО є громадські організації ромів, посередники-медіатори, що зазвичай також є представниками ромської громади, волонтерські організації та правозахисники, а також протестантські релігійні громади, тоді як державні соціальні установи не приділяють ромам достатньої уваги. Однією з причин такого ставлення соціальних установ до ромів-ВПО є непідготовленість соціальних працівників до роботи з ромською спільнотою, а також статистична та інформаційна невидимість ромів-ВПО. Можливі шляхи вдосконалення соціальної роботи з ромами-ВПО авторка вбачає в забезпеченні збору якомога більш повних статистичних даних щодо цієї категорії клієнтів; розвитку взаємодії між працівниками соціальної сфери із громадськими об’єднаннями ромів, залучення останніх до розробки програм допомоги ромам-ВПО; ознайомлення соціальних працівників з історією, культурою та традиціями ромів, більш широке впровадження таких форм соціальної роботи як міжкультурне посередництво та адвокація; інституціоналізація ромських асистентів вчителя, ромських посередників.