Плата за право полювати, нові погляди та підходи

Історично доведено, що використання тваринного світу у становленні сучасного людства мало і має дуже важливе значення. Першочерговим був процес забезпечення виживання через добування їжі та свого захисту від хижих тварин. Завдяки цьому людина навчилася колективно полювати, працювати, винайшла нові знаряддя для побуту, житла, готування їжі, її зберігання, збагатилася мова тощо. Це дало поштовх до організованого розподілу праці, її планування та прогнозування певного розвитку. Встановлено, що сам процес полювання, добування, колекціонування трофеїв, мисливських знарядь абсолютно не втратив актуальності у сучасному суспільстві. З'ясовано, що для сучасної людини, а саме людини-мисливця, це генетичний зв'язок з предками, специфічні мисливські традиції, особливий відпочинок на лоні природи, вміння проявити свої здібності, азарт, добуті трофеї тощо. Окрім цього, є витрати на ведення мисливського господарства та організацію самого полювання. Отже, сучасний мисливець отримує для себе цілу низку позитивних надбань за які беззаперечно потрібно платити. Досліджено, що українським законодавством, яке стосується ведення мисливського господарства та природокористування, чітко передбачено сплачувати за дозвіл на полювання (ліцензію, відстрільну картку). Встановлено, що немає єдиної методики розрахунку розміру такої плати. Саме це спонукало нас до застосування нових методологічних підходів встановлення вартості права на полювання. Застосовано, порівняно з іншими, дещо інші концептуальні засади щодо формування розміру плати за спеціальне використання ресурсів мисливських тварин. Вони сформовані на основі розуміння того, що мисливські тварини мають загальнодержавне значення, а їх охорона, відтворення та використання є досить витратними. Окрім цього, мисливці готові платити, а мисливські господарства бажають бути високодохідними і позбавитися "клейма" збитковості.