МІСЦЕ ФАЛЬШИВИХ ДЕНАРІЇВ У ГОСПОДАРСТВІ НАСЕЛЕННЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІСТРОВ‟Я ІІ–V СТ. Н. Е.

Мета статті полягає у трактуванні масових знахідок литих денаріїв на теренах Середнього Подністров’я, які були оприлюднені на різних інтернет форумах, внаслідок активного використання приладів металопошуку. Робиться спроба вивчення та з’ясування місця фальшивих денаріїв у господарстві варварських племен, акцентується увагу на проблемі економічної доцільності організації монетного виробництва на теренах згаданого регіону. В період пізнього Риму на кордонах неосяжної імперії стали формуватися прикордонні контактні зони. Територія Середньої течії річки Дністер (сучасне Поділля) стала однією з таких зон, що означено значною кількістю зафіксованих пам’яток черняхівської культури. Регіон між Смотричем та іншими лівими притоками середньої течії Дністра і верхів’я Південного Бугу вважають вогнищем процесу формування черняхівської культури. Дослідження останніх років виявили нові пам’ятки пізньоримського часу і навіть місця ливарного виробництва монет та фібул того періоду. Зафіксовані численні знахідки фальшивих денаріїв місцевого виробництва, що ставить на порядок денний питання про доцільність їх виготовлення і місце цих монет у господарстві населення регіону. Поширення фальшивої монети засвідчує масовий і добре організований грошовий обіг у місцевому середовищі. Жоден із монетних періодів не знає такої кількості фальшивих монет у грошовому обігу. До того ж, більшість таких денаріїв досить майстерно виконані і несуть сліди тривалого використання. Отже, значна кількість фальшивих монет – це вияв їх певного місця в господарському житті та певних потребах ринку. Основні результати дослідження. Аналіз масових знахідок фальшивих денаріїїв, окремі з яких виявлені на місцях їх ливарного виробництва, слід розглядати в контексті поширення «римської моди» та масового використання фібул, каблучок і пряжок римського типу у місцевому середовищі. Вважаємо, що лімесні денарії доповнюють розуміння поліетнічності черняхівської культури, оскільки упродовж кількох століть вони забезпечували господарсько-економічні потреби внутрішньої торгівлі готської військової верхівки із землеробським виробником сільськогосподарської продукції.