Особливості розвитку локальної ідентичності ОТГ в умовах війни в Україні

У цьому дослідженні розглядаються особливості розвитку локальної ідентичності під час повномасштабної війни в Україні. Актуальність дослідження підкреслюється тезою, що розвиток локальної ідентичності на рівні територіальних громад є нематеріальним ресурсом для формування спроможності громад. Серед науковців існує дискусія щодо ролі локальної ідентичності в громаді та її взаємозв'язку з національною ідентичністю. Для розкриття предмету дослідження було визначено наступні цілі: охарактеризувати особливості розвитку локальної ідентичності ОТГ в умовах війни в Україні, а також, показати, що локальна ідентичність є складовою національної ідентичності; визначити чинники, що впливають на розвиток локальної ідентичності громад в умовах зовнішніх загроз. Серед методів дослідження варто відзначити загальнонаукові методи, серед яких аналіз та синтез, метод узагальнення. Основним методом доведення гіпотези дослідження стало експертне опитування представників громад чотирьох районів Миколаївської області. У результаті дослідження було зроблено висновки, що рівень локальної ідентичності в громадах Миколаївської області перед зовнішньою загрозою значно підвищився у зв'язку із прагненням громадян захищати свої домівки, свою громаду, свою державу. Громадяни почали активно об'єднуватися у волонтерські організації, виступати надійними партнерами для органів публічної влади в процесі реалізації політики соціальної підтримки для вразливих верств населення. Звідси випливає, що локальна ідентичність є складовою національної ідентичності. Отже, в результаті дослідження гіпотеза повністю підтвердилося. Для подальших досліджень науковцям варто звернути увагу на створення механізмів відновлення локальної ідентичності у деокупованих територіях.