Михайло Грушевський у колі французьких колег: проблеми рецепції

Мета статті – з’ясувати особливості рецепції наукової та суспільно-політичної діяльності М. Грушевського у середовищі французьких інтелектуалів першої третини ХХ ст. Наукова новизна дослідження полягає у першій спеціальній спробі комплексної реконструкції французької грушевськіани першої третини ХХ ст. Висновки. Опрацьований матеріал підводить до висновку про мозаїчність грушевськознавчої рецепції у французькій інтелектуальній культурі його доби. Така специфіка є особливо помітною у порівнянні з системними польськими, німецькими чи чеськими зверненнями до творчої спадщини М. Грушевського. Її причиною вочевидь був зародковий стан тогочасного французького українознавства, що долаючи усталені протягом тривалого періоду імперські славістичні стереотипи, лише намагалося формувати уявлення про дисциплінарну самостійність української мови, літератури і, найпізніше, історичної науки. Промовистим свідченням цього є те, що у досліджуваний період серед оглядачів текстів М. Грушевського не було жодного історика sensu stricto. А згадувані вище французькі філологи та мовознавці фокусувалися не стільки на фахових аспектах історіографічного дискурсу вченого, скільки на національно-культурній значущості його різнопланової праці. Завдячуючи творам і періодичним виданням М. Грушевського у відкритті незнаної раніше східнослов’янської нації, його французькі колеги конструювали образ вченого як будителя для власних співвітчизників і невтомного популяризатора української культурної спадщини серед західноєвропейської інтелігенції. Загалом же, проаналізована французька грушевськіана стала важливою складовою українсько-французького інтелектуального діалогу кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.