{"title":"ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ЗАСОСУВАННЯ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ З ШПИНАТУ ГОРОДНЬОГО ЛИСТЯ ЯК МЕМБРАНОПРОТЕКТОРНОГО ЗАСОБУ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ","authors":"A. Nykyforuk, L. S. Fira, P. G. Lykhatskyі","doi":"10.11603/2312-0967.2019.3.10407","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета роботи. Дослідити мембранопротекторні властивості густого екстракту зі шпинату городнього листя за умов токсичного ураження печінки тетрахлорметаном. \nМатеріали й методи. Експерименти проведені на білих щурах-самцях, яким моделювали токсичний гепатит шляхом ураження печінки тетрахлорметаном. Токсикант вводили в дозі 1,0 мл/кг маси тіла тварин. Густий екстракт зі шпинату використовували у дозі 150 мг/кг маси тіла, препарат порівняння силімарин у дозі 100 мг/кг маси тіла. Евтаназію щурів проводили під тіопенталовим наркозом на 4-ту, 7-у та 10-у добу експерименту з дотриманням усіх правил Конвенції із захисту хребетних тварин. Активність мембранодеструктивних процесів оцінювали за аланін- та аспрататамінотрансферазною, гама-глутамілтранспептидазною активністю та еритроцитарним індексом інтоксикації. Для статистичної обробки даних використовували параметричні (за Стьюдентом) та непараметричні (Вілкоксоном) методи дослідження. \nРезультати й обговорення. Встановлено, що ураження щурів тетрахлорметаном призводить до вірогідного підвищення у сироватці крові активності амінотрансфераз та гамаглутамілтранспептидази у всі терміни дослідження (4,7 та 10 доби від початку експерименту). У печінці щурів спостерігалось прогресуюче зниження активності ензимів, що є наслідком порушення проникності плазматичних мембран гепатоцитів. У крові щурів, уражених тетрахлорметаном, відмічено підвищення відсотку проникнення еритроцитарних мембран. Використаний густий екстракт зі шпинату городнього листя проявив ефективний вплив на досліджувані показники і за ефективністю незначно поступався препарату силімарину. \nВисновки. Ураження печінки щурів тетрахлорметаном призводить до порушення проникності плазматичних мембран гепатоцитів та еритроцитів, максимальні зміни яких відмічено у кінці дослідження. Співставлення ефективності застосування силімарину та екстракту зі шпинату городнього листя підтверджує мембранопротекторні властивості даного засобу, що робить перспективним подальші дослідження його фармакологічної активності.","PeriodicalId":53000,"journal":{"name":"Farmatsevtichnii chasopis","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2019-09-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Farmatsevtichnii chasopis","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.11603/2312-0967.2019.3.10407","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ЗАСОСУВАННЯ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ З ШПИНАТУ ГОРОДНЬОГО ЛИСТЯ ЯК МЕМБРАНОПРОТЕКТОРНОГО ЗАСОБУ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ
Мета роботи. Дослідити мембранопротекторні властивості густого екстракту зі шпинату городнього листя за умов токсичного ураження печінки тетрахлорметаном.
Матеріали й методи. Експерименти проведені на білих щурах-самцях, яким моделювали токсичний гепатит шляхом ураження печінки тетрахлорметаном. Токсикант вводили в дозі 1,0 мл/кг маси тіла тварин. Густий екстракт зі шпинату використовували у дозі 150 мг/кг маси тіла, препарат порівняння силімарин у дозі 100 мг/кг маси тіла. Евтаназію щурів проводили під тіопенталовим наркозом на 4-ту, 7-у та 10-у добу експерименту з дотриманням усіх правил Конвенції із захисту хребетних тварин. Активність мембранодеструктивних процесів оцінювали за аланін- та аспрататамінотрансферазною, гама-глутамілтранспептидазною активністю та еритроцитарним індексом інтоксикації. Для статистичної обробки даних використовували параметричні (за Стьюдентом) та непараметричні (Вілкоксоном) методи дослідження.
Результати й обговорення. Встановлено, що ураження щурів тетрахлорметаном призводить до вірогідного підвищення у сироватці крові активності амінотрансфераз та гамаглутамілтранспептидази у всі терміни дослідження (4,7 та 10 доби від початку експерименту). У печінці щурів спостерігалось прогресуюче зниження активності ензимів, що є наслідком порушення проникності плазматичних мембран гепатоцитів. У крові щурів, уражених тетрахлорметаном, відмічено підвищення відсотку проникнення еритроцитарних мембран. Використаний густий екстракт зі шпинату городнього листя проявив ефективний вплив на досліджувані показники і за ефективністю незначно поступався препарату силімарину.
Висновки. Ураження печінки щурів тетрахлорметаном призводить до порушення проникності плазматичних мембран гепатоцитів та еритроцитів, максимальні зміни яких відмічено у кінці дослідження. Співставлення ефективності застосування силімарину та екстракту зі шпинату городнього листя підтверджує мембранопротекторні властивості даного засобу, що робить перспективним подальші дослідження його фармакологічної активності.