ВІД СОЦІОЛОГІЇ ДО ЕДИТОЛОГІЇ ПЕРЕКЛАДУ: МЕТАТЕОРЕТИЧНИЙ ВИМІР

Мета. Мета статті полягає в дослідженні переходу від соціологічних підходів до едитологічних перспектив у перекладознавстві із зосередженням на метатеоретичному вимірі цього концептуального розвитку. Методи. Використано дослідницькі методи опису, аналізу та порівняння галузі соціології перекладу й теоретичних концепцій редакторсько-видавничих практик у сучасному перекладознавстві. Стаття випрацьовує голістичний підхід для комплексного вивчення видавничих процесів і стратегій перекладу та пропонує розглядати едитологію перекладу як окремий перекладознавчий напрям, ґрунтуючись на метатеоретичному огляді сучасного перекладознавчого дискурсу в його епістемологічній динаміці. Результати. У статті сформовано теоретичну основу для переходу від соціологічних підходів до едитологічних перспектив у перекладознавстві, досліджено розвиток теоретичних міркувань щодо редагування та видання перекладів та їхнього взаємозв’язку із сучасними розробками в теорії та практиці перекладу, а також окреслено методологічні та концептуальні виклики, що постають перед перекладознавством із розвитком едитології перекладу. Висновки. У цій студії позиціонуємо едитологію перекладу як важливий міждисциплінарний напрям перекладознавства, який зосереджує увагу на вивченні багатогранного процесу підготовки перекладних текстів до публікації та роль редакторів-упорядників разом з іншими дієвцями у формуванні кінцевого продукту. Перехід від соціологічних підходів до етимології перекладу підкреслює важливість розуміння зв’язку між соціальними структурами та мовними, текстуальними й наративними конструктами перекладного тексту, скажімо, його адаптації до цільових функцій і культурної транспозиції. Висловлені наукові пропозиції в галузі едитології перекладу, серед них – теорії та типології редакторських втручань, моделі едитологічного аналізу, сприяють всебічному розумінню складнощів, пов’язаних із створенням високоякісних перекладів.