КОУЧИНГ В ОСВІТІ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Тематика статті є актуальною, оскільки висвітлює шляхи підвищення ефективності освітнього процесу. Мета. Висвітлення теоретичних аспектів освітнього коучингу та його практичної значущості. Окрім того, важливим є аналіз перспектив застосування коучингових технологій у сучасному суспільстві взагалі та освіті зокрема. Підґрунтям слугували роботи сучасних видатних коучів та освітян, які застосовують коучингові технології. Методи. Методи теоретичного аналізування, синтезу, узагальнення, що дали змогу об’єднати сучасні напрями коучингових технологій в освіті. Опитування: анкетування здобувачів вищої освіти з метою виявлення їх становлення до застосування коучингових технік як у викладанні навчального матеріалу, так і в самостійному навчанні. Результати. Теоретичний аналіз указаної проблеми висвітлив значущий потенціал використання коучингу в освіті. Значний теоретичний та практичний інтерес становить аналіз найбільш ефективних на освітянський ниві коучингових технік. З боку як викладання, так і якісного засвоєння знань здобувачами, зокрема в процесі самоосвіти. Враховуючи ці два аспекти, ми описали моделі успішної коучингової взаємодії в системі «викладач – здобувач» за окремими навчальними дисциплінами, проаналізували результати опитування здобувачів вищої освіти стосовно ефективності коучинг-технологій у навчанні. Висновки. Коучинг в освіті є інструментом для покращення якості навчального процесу, який здатен підняти його на новий, вищий рівень. Застосування коучингових моделей в освітньому процесі вимагає активного, усвідомленого підходу до навчання з боку здобувачів та створення партнерської, суб’єкт-суб’єктної взаємодії між учасниками освітнього процесу.