СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СУД: ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття присвячена дослідженню особливостей формування професійного середовища середньовічних церковних судів у Західній Європі. Констатовано, що до XIII століття юристи, які працювали в церковних судах, були «прото-професіоналами»: не існувало впорядкованого і систематичного ведення справ, не вистачало кваліфікованого суддівського персоналу, загальноприйнятих стандартів професійної етики і формального контролю над допуском до судової практики. Зазначено, що зі зростанням ролі папства в Церкві і християнському світі, поширенням університетів, рецепцією римського права й оформленням системи канонічного права поширюється судова влада церкви і відбувається організаційне оформлення середньовічного церковного судочинства: вибудовується чітка ієрархія церковних судів; церковні ієрархи починають делегувати судові повноваження професійним юристам – офіціалам. Звернено увагу, що внаслідок розвитку канонічного процесуального права й ускладнення процедурних технічних тонкощів стала нагальною потреба у формуванні професійної групи юридичних експертів. Проаналізовано, яким чином діяльність церковних суддів почала приймати форму ієрархічно організованої корпорації зі свідомою професійною самоідентифікацією. Автор вважає безперечним, що жодна тогочасна «національна» держава не мала такої розгалуженої мережі судів, які перекривали б правове поле всієї середньовічної Європи. Зроблено висновок, що організація, процедури судочинства та фіксація прийнятих рішень середньовічних церковних судів стали прикладом для наслідування для тогочасних світських судових установ.