ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

Стаття присвячена питанням перспектив розвитку ринку сільськогосподарських земель в Україні. Зазначено, що ринок сільськогосподарських земель в Україні є одним із найбільш значущих сегментів сільського господарства та земельних відносин. В останні роки цей ринок пережив значні зміни через вступ у дію по-справжньому «революційних» законодавчих та регулятивних актів, а також у зв'язку з реформами в аграрному секторі. Наголошено, що в короткостроковій перспективі ринок сільськогосподарських земель в Україні виглядає ефективним економічним механізмом та сферою поєднання приватних і публічних інтересів. Водночас з позицій публічно- правового регулювання важливим залишається «керованість» процесами розвитку ринку сільськогосподарських земель в Україні, здійснення моніторингу укладення відповідних правочинів та здійснення визначення нормативно-правової оцінки землі (щоб вона не була штучно занижена), дотримання умов вже укладених договорів, поширення використання ренти як договірного механізму використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення. Підкреслено, що серед важливих викликів, пов’язаних з процесами розвитку ринку сільськогосподарських земель в Україні, є застосування тимчасових заходів та обмежень, пов’язаних із земельними ресурсами на тимчасово окупованих територіях України, забезпечення прав їх власників і користувачів, надання правових гарантів власникам земельних ділянок, які тимчасово вилучаються для будівництва ліній укріплень, зумовлених потребою перебігу бойових дій, та нормативно-правове визначення особливого правового статусу цих земель, визначення особливостей використання земельних ресурсів, які перебувають у розпорядженні професійно-технічних закладів як навчальні площі. Важливим елементом ринку сільськогосподарських земель в Україні також є неухильне дотримання антимонопольного законодавства. Удосконаленню підлягають чинні нормативні акти та процедури, спрямовані на покращення механізму перевірки нових власників землі й обмеження концентрації земель у руках одного суб’єкта.