ІНСТРУМЕНТАЛІЗАЦІЯ ІСТОРІЇ ЯК ГІБРИДНА ЗАГРОЗА СУЧАСНОСТІ

Робота підготовлена в межах проєкту Еразмус+ «Академічна протидія гібридним загрозам». Метоюстатті є висвітлення використання Росією інструменталізації історії як гібридної загрози сучасності. Визначається, що інструменталізація історії – це процес використання історичних подій та фактів для досягнення політичних, економічних або соціальних цілей, який відбувається шляхом спотворення історії або вибору певних фактів для підтримки певної аргументації. Проаналізовано характер подання в офіційній російській історіографії Голодомору 1932–1933 рр., подій Другої світової війни. Особливу увагу приділено питанням формування українського етносу, спробам відмови від визнання окремої етнічної спільноти – українського народу. Авторка доходить висновку, що і деякі наукові роботи, і шкільні підручники РФ являють собою компіляцію головних тез російської масової пропаганди, яка переслідує кілька цілей. Перша з них – швидко зорганізувати високий рівень нетерпимості у російському суспільстві і його готовність брати участь у вбивствах визначених груп людей. Друга – унеможливити розуміння минулого російським суспільством, не допустити розвитку критичного мислення та навичок аналізу інформації, щоб розрізняти правдиву інформацію від спотвореної.