МОНОПРОФІЛЬНІ МІСТА ДОНБАСУ В ТРАНСФОРМАЦІЯХ МІСТОБУДІВНОЇ ПОЛІТИКИ (1940–1980-ТІ РР.)

У статті досліджується залежність формування монопрофільних міст Донбасу від розвитку містобудівної теорії та умов її впровадження в період 1940-80х рр. Мета роботи: розгляд ґенези мережі монопрофільних міст Донбасу в умовах трансформацій містобудівної політики у зазначений період. Це потребує звернення до політикостратегічного контексту тогочасних урбанізаційних процесів, визначення рівня розвитку містобудівної теорії, виявлення умов впровадження містобудівних рішень у монопрофільних містах Донбасу, виокремлення серед цих умов тих, які могли сприяти формуванню архітектурно-планувальної, інфраструктурної специфіки цих міст. У роботіхарактеризуються зміни у владних підходах до цієї проблематики, що визначили специфіку зазначених міст. Доводиться, що, попри декларування «урбаністичних досягнень» владою, містобудівні процеси в монопрофільнихмістах Донбасу в цей період відбувалися несистемно, будівництво часто велося всупереч генеральним планам, переважала екстенсивна забудова таких міст. Внаслідок цього, до кінця 1980х рр. залишилася в цілому невирішеною житлова проблема в монопрофільних містах Донбасу, вони не отримали цілісного архітектурнопланувального розвитку.