Вплив патогенетично обґрунтованої фармакологічної корекції плавальної поведінки щурів у динаміці кіндлінгової моделі хронічної судомної активності

Епілепсія є тривалим, схильним до прогресування нервово-психічним захворюванням різної етіології, яке проявляється у вигляді пароксизмальних та більш-менш стійких психічних порушень. Несудомні порушення поведінки реєструються у більшості хворих на епілепсію і є частіше за все єдиним та провідним проявом вказаного захворювання. Проте, патогенетичні механізми вказаних розладів поведінки залишаються недостатньо дослідженими в динаміці формування хронічного епілептогенезу, а питання стосовно патогенетично обумовленої корекції несудомних епілептиформних розладів поведінки не розглядається в аспекті комплексного лікування хронічного судомного синдрому. Підхід до лікування депресії у хворих на епілепсію недостатньо розроблений. Опубліковано поодинокі роботи, присвячені застосуванню антидепресантів у пацієнтів з епілепсією та депресією. Було проведено частину дослідів, присвячених визначенню патогенетичної ролі різновидів несудомної поведінки при кіндлінг-спричиненій хронічній судомній активності. Було перевірено ефективність комплексної патогенетично обґрунтованої фармакокорекції вказаних вище несудомних форм поведінки сумісним введенням протисудомних препаратів з мультимодальним антидепресантом вортіоксетином. Мета роботи – дослідження змін поведінки щурів протягом плавання внаслідок сумісного введення вортіоксетину з протисудомними препаратами в динаміці хронічної кіндлінг-спричиненої судомної активності. На 18-й і на 24-й добах досліду, а також на стадії посткіндлінгу в щурів досліджували вираженість поведінки протягом плавання в разі роздільного та сумісного введення вортіоксетину, вальпроєвої кислоти, дифенілгідантоїн та фенобарбіталу). В динаміці пікротоксин-індукованого кіндлінга в щурів реєструються порушення поведінки протягом плавання. Доведено опіатергічний нейромедіаторний механізм формування порушень несудомної поведінки в стадії розвиненого кіндлінгу та в стадії посткіндлінгу, а також його холінергічний механізм у кіндлінгових щурів. Отримані дані свідчать про вдалу фармакологічну корекцію порушень поведінки протягом плавання в разі сумісного застосування вальпроєвої кислоти з вортіоксетином. При цьому меншу ефективність корекції плавальної поведінки було виявлено в разі застосування вортіоксетину та найменшу - після введення вальпроєвої кислоти. Автори висловлюють, що експериментальні результати та їх аналіз свідчить про доцільність клінічного тестування сумісного введення вортіоксетину з вальпроєвою кислотою в режимі політерапії у хворих на епілепсію з наявністю депресивного поведінкового компоненту.