ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УПРАВЛІННЯ ЗЕМЛЯМИ, ЯКІ ЗАБРУДНЕНІ ВИБУХОВИМИ РЕЧОВИНАМИ ВІД ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПЕРЕЖИТКІВ ВІЙНИ

Війна є основною, невід’ємною і, на превеликий жаль, споконвічною частиною людської діяльності. Із технологічним прогресом, а також заради більш ефективного знищення живої сили та техніки супротивника, методи та засоби введення війни з кожним новим конфліктом становляться руйнівними до такого масштабу, що території, інфраструктура та ресурси, які були завойовані, неможливо у подальшому використовувати через тотальне руйнування. Російська Федерація, крім вже звичних порушення міжнародного гуманітарного права, застосовує артилерійське озброєння у кількості, що доходить до показників двох Світових війн. Також росія використовує довкілля як об’єкт нападу або використовує його як засіб ведення війни, що вже є безпосереднім порушенням міжнародного гуманітарного права. В часи, коли через російські злочини щодня гинуть захисники України та мирне цивільне населення, коли цілі населені пункти України десятками зникають з лиця землі, важко думати ще й про забруднення довкілля внаслідок введення військових (бойових) дій. Але війна закінчиться нашою перемогою і звільнену територію треба буде повертати до господарського використання. Забруднення довкілля вибухонебезпечними предметами є подальшим прямим впливом на навколишнє середовище та спадщиною конфліктів навіть через довгий час після їх завершення. Разом з тим, протимінна діяльність включає заходи, спрямовані на зменшення соціального, економічного та екологічного впливу вибухонебезпечних предметів, відновлюючи засоби до існування суспільства та сприяючи розбудові миру. Більш важливим у цьому контексті є той факт, що, відкриваючи доступ до ресурсів і засобів до існування, протимінна діяльність значно сприятиме базовій безпеці населення та економічного відродження громад — двох ключових елементів будь-якого миротворчого процесу. Але якщо наслідки забруднення вибухонебезпечними предметами земель розуміють в контексті саме вибухових загроз, і для вирішення цієї проблеми вже кинуті сили і засоби, то про забруднення довкілля компонентами від вибухонебезпечних залишків війни, в особливості вибуховими речовинами, на превеликий жаль, відсутнє розуміння довгострокових загроз. Кожен артилерійський снаряд чи наземна міна є хімічною сполукою, яка при використання потраплятиме у довкілля. Є принцип довкілля – все має кудись дітися. І може статися ситуація, що після витрачених значних ресурсів на виконання заходів щодо здійснення оперативного реагування на виявлення, вилучення та знешкодження вибухонебезпечних предметів земельна ділянка не буде придатною, наприклад, для ведення сільського господарства. Найвідомішим прикладом таких земель є так звана “Зона Руж” у Французькій Республіці, яка є закритою для вільного відвідування населення та для господарського використання через забруднення вибухонебезпечними залишками війни та їх компонентами після Першої світової війни. Метою статті є висвітлення актуальної для України проблеми забруднення ґрунтів вибуховими речовинами внаслідок військових (бойових) дій, а також пропозиції можливого оперативного управління цими землями в процесі протимінної діяльності.