ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

У статті розкрито проблему визначення особливостей комунікативної діяльності в дітей раннього віку з інтелектуальними порушеннями. Мета статті – визначити особливості, критерії і рівні сформованості комунікативної діяльності в дітей раннього віку з інтелектуальними порушеннями. Методологія дослідження заснована на концепції вікового розвитку дитини; провідної ролі дорослого у розвитку комунікації дитини раннього віку, відповідності змісту комунікації рівню розвитку комунікативної потреби дитини; в ході дослідження використано загальнонаукові методи аналізу і синтезу, систематизації та теоретичного узагальнення досліджень психологів і корекційних педагогів; спостереження; бесіди; вивчення історій розвитку дітей; анкетування; ігрові та практичні методи; кількісний та якісний аналіз результатів дослідження. Наукова новизна дослідження полягає в розробці та апробації методики вивчення процесу комунікативної діяльності дітей раннього віку з порушеннями інтелектуального розвитку; визначені критеріїв ефективності та особливостей процесу комунікативної діяльності дітей даної категорії. Висновки. Результати дослідження довели, що в дітей з інтелектуальними порушеннями не сформована потреба у комунікативній діяльності (відсутність інтересу до нового дорослого чи однолітка, відсутність інтересу до спільних предметно-ігрових дій і, як наслідок, несформованість комунікативних умінь). Для цих дітей процес комунікації з дорослими і однолітками не стає психологічним новоутворенням – формою вираження потреби у спілкуванні, як це спостерігається у дітей з нормо-типовим розвитком. Вище зазначене свідчить про те, що для формування комунікативної діяльності у дітей раннього віку з порушеннями інтелектуального розвитку необхідне створення спеціальних умов, розробка змісту та методів корекційно-педагогічної роботи.