ЖАНР ФОРТЕПІАННОЇ РАПСОДІЇ: ІСТОРИЧНИЙ І ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Мета роботи. У статті досліджуються історичне коріння та особливості трактування жанру рапсодії у розвитку романтичного мистецтва. Методологія дослідження полягає в застосуванні естетико-культурологічного, історичного та музикознавчого методів з залученням виконавського підходу, які у комплексі утворюють єдину методологічну основу. Наукова новизна роботи постає у виявленні особливостей жанрової специфіки рапсодії у концертному мистецтві доби романтизму. Висновки. Значення слова «рапсодія» варіюється в різних контекстах, але завжди пов’язане з ідеєю емоційного мистецтва, яке здатне захопити уяву та викликати глибокий відгук у глядача чи слухача. Назва жанру накладає величезний відбиток сприйняття кожного написаного у ньому твору і, звісно, викликає певні «очікування», що виникають у свідомості слухача чи композитора у зв’язку з певним жанром, актуалізуючи проблеми «пам’яті жанру». В результаті формування та розвитку європейської музично-жанрової моделі рапсодії у першій половині ХІХ століття визначилися її провідні структурні, драматургічні, певні музично-мовні ознаки, а також художньо-виконавський стиль. Утворилася специфічна образно-змістова концепція жанру, в основу якої лягла народно-національна тематика, зокрема, епічного й танцювального напрямків. Вказані художні засади цілком відповідали естетико-філософським та мистецьким вимогам часу, коли ідея національної самобутності стала одним з найпотужніших імпульсів творчості романтиків. Яскравий та по-справжньому ефектний жанр рапсодії з його появи і по теперішній час користується заслуженою популярністю. Композиторів він приваблює можливістю вільно експериментувати з музичними мовою та формою, емоційно-образною будовою, фольклорними джерелами та авторським матеріалом, поєднувати непоєднуване тощо. Виконавців – вираженою якістю концертності та віртуозності, яскравим мелодизмом, імпровізаційно-фантазійним характером, що надає потенціалу індивідуальної інтерпретації. А слухачів – експресією композиторського музичного матеріалу та артистично-виконавського подання та «жанровою пам’яттю», адже під цим заголовком було створено чимало яскравих творів, визнаних справжніми шедеврами музичної культури.