ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Незважаючи на збройну агресію російської федерації проти України, педагоги, викладачі й науково-педагогічні працівники незмінно та вчасно організовують освітній процес. Це нелегке завдання, оскільки всі вони зіштовхуються з багатьма викликами, що відрізняють навчання під час воєнного стану від навчання, яке було під час карантину, спричиненого пандемією COVID-19. Метою статті є дослідження системи дистанційного навчання в Україні в умовах війни, визначення основних переваг і недоліків такої форми освіти. Проаналізовано основні можливості для розвитку дистанційного навчання у вищій освіті України. Визначено основні складові дистанційного навчання у військових закладах вищої освіти. Проаналізовано ключові моменти такої форми навчання, зокрема типи програмного забезпечення, методи навчання (метод попереджувального навчання). Наведено основні вимоги для створення освітньо-інформаційного середовища в закладах вищої військової освіти, зокрема: системність застосування інформаційних технологій, доступність і відкритість, поліфункціональність індивідуалізація, модульність й адаптивність. Визначено й охарактеризовано основні можливості подальшого розвитку дистанційної освіти відповідного напряму, зокрема використання мобільних рішень на корпоративному рівні, побудова хмарної інфраструктури, використання віртуальних середовищ викладачами, використання соціально-освітніх мереж. Визначено основні недоліки дистанційного навчання у військових закладах вищої освіти, а саме: недостатня самоорганізація здобувачів освіти, відсутність безперебійного доступу до мережі “Інтернет”, надійної техніки, відсутність необхідних навичок роботи з технікою і програмним забезпеченням. Загалом дистанційне навчання є необхідною складовою системи вищої військової освіти України, яка сприяє підготовці сучасних військових фахівців, здатних ефективно діяти в умовах воєнних конфліктів і забезпечити національну безпеку країни.