{"title":"二十世纪下半叶--二十世纪初乌克兰舞厅舞蹈的发展","authors":"Тетяна Павлюк","doi":"10.26886/2311-4517.7(92)2023.6","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета статті – проаналізувати процеси розвитку бальної хореографії в Україні, у другій половині ХХ – початку ХХІ століття. Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності, історизму, багатофакторності, системності, комплексності, розвитку та плюралізму, а для досягнення мети – використані методи наукового пізнання: проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, статистичний, описовий, логіко-аналітичний. Наукова новизна полягає в дослідженні та аналізуванні тенденцій розвитку бальної хореографії в Україні, у другій половині ХХ – початку ХХІ століття. Висновки. Специфікою формування вітчизняної бальної хореографії є його тривале існування в системі художньої самодіяльності. Найбільш вагомим періодом його повоєнного відродження були 1960–70–ті роки. Внаслідок послаблення ідеологічного тиску за часів хрущовської відлиги та після проведення Всесвітнього фестивалю молоді (1957 р.) активізувалось поширення зарубіжної танцювальної культури. Радянська бальна хореографія саме в цей період набула своєї сталості, організаційної структурованості, масового поширення і змістовного збагачення. Це зумовило своєрідність вітчизняної системи самодіяльного хореографічного мистецтва, де одночасно із міжнародними бальними танцями впроваджувались новоутворені хореографічні бальні форми псевдоетнічного походження (радянська програма бальних танців).У радянські часи в Україні виокремилися декілька областей, де бальний танець зазнав активного розвитку. Центрами мистецтва бальної хореографії стали Київ, Харків, Львів, Донецьк, Полтава, Запоріжжя, Севастополь та деякі інші великі міста країни. У ролі тренерів, керівників аматорських та професійних колективів, представники вищезазначених шкіл з успіхом передають наступному поколінню набутий досвід, що надає право говорити про спадковість виконавських і тренерських традицій у бальній хореографії та існування в Україні регіональних шкіл бального танцю. Ключові слова: бальна хореографія, бальний танець, європейська та латиноамериканська програми бальних танців, сценічний бальний танець, конкурсний танець.","PeriodicalId":86600,"journal":{"name":"Scientific review","volume":"78 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-12-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"РОЗВИТОК БАЛЬНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ В УКРАЇНІ, У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ\",\"authors\":\"Тетяна Павлюк\",\"doi\":\"10.26886/2311-4517.7(92)2023.6\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"Мета статті – проаналізувати процеси розвитку бальної хореографії в Україні, у другій половині ХХ – початку ХХІ століття. Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності, історизму, багатофакторності, системності, комплексності, розвитку та плюралізму, а для досягнення мети – використані методи наукового пізнання: проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, статистичний, описовий, логіко-аналітичний. Наукова новизна полягає в дослідженні та аналізуванні тенденцій розвитку бальної хореографії в Україні, у другій половині ХХ – початку ХХІ століття. Висновки. Специфікою формування вітчизняної бальної хореографії є його тривале існування в системі художньої самодіяльності. Найбільш вагомим періодом його повоєнного відродження були 1960–70–ті роки. Внаслідок послаблення ідеологічного тиску за часів хрущовської відлиги та після проведення Всесвітнього фестивалю молоді (1957 р.) активізувалось поширення зарубіжної танцювальної культури. Радянська бальна хореографія саме в цей період набула своєї сталості, організаційної структурованості, масового поширення і змістовного збагачення. Це зумовило своєрідність вітчизняної системи самодіяльного хореографічного мистецтва, де одночасно із міжнародними бальними танцями впроваджувались новоутворені хореографічні бальні форми псевдоетнічного походження (радянська програма бальних танців).У радянські часи в Україні виокремилися декілька областей, де бальний танець зазнав активного розвитку. Центрами мистецтва бальної хореографії стали Київ, Харків, Львів, Донецьк, Полтава, Запоріжжя, Севастополь та деякі інші великі міста країни. У ролі тренерів, керівників аматорських та професійних колективів, представники вищезазначених шкіл з успіхом передають наступному поколінню набутий досвід, що надає право говорити про спадковість виконавських і тренерських традицій у бальній хореографії та існування в Україні регіональних шкіл бального танцю. Ключові слова: бальна хореографія, бальний танець, європейська та латиноамериканська програми бальних танців, сценічний бальний танець, конкурсний танець.\",\"PeriodicalId\":86600,\"journal\":{\"name\":\"Scientific review\",\"volume\":\"78 3\",\"pages\":\"\"},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2023-12-15\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Scientific review\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.26886/2311-4517.7(92)2023.6\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"\",\"JCRName\":\"\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Scientific review","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.26886/2311-4517.7(92)2023.6","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
РОЗВИТОК БАЛЬНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ В УКРАЇНІ, У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Мета статті – проаналізувати процеси розвитку бальної хореографії в Україні, у другій половині ХХ – початку ХХІ століття. Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності, історизму, багатофакторності, системності, комплексності, розвитку та плюралізму, а для досягнення мети – використані методи наукового пізнання: проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, статистичний, описовий, логіко-аналітичний. Наукова новизна полягає в дослідженні та аналізуванні тенденцій розвитку бальної хореографії в Україні, у другій половині ХХ – початку ХХІ століття. Висновки. Специфікою формування вітчизняної бальної хореографії є його тривале існування в системі художньої самодіяльності. Найбільш вагомим періодом його повоєнного відродження були 1960–70–ті роки. Внаслідок послаблення ідеологічного тиску за часів хрущовської відлиги та після проведення Всесвітнього фестивалю молоді (1957 р.) активізувалось поширення зарубіжної танцювальної культури. Радянська бальна хореографія саме в цей період набула своєї сталості, організаційної структурованості, масового поширення і змістовного збагачення. Це зумовило своєрідність вітчизняної системи самодіяльного хореографічного мистецтва, де одночасно із міжнародними бальними танцями впроваджувались новоутворені хореографічні бальні форми псевдоетнічного походження (радянська програма бальних танців).У радянські часи в Україні виокремилися декілька областей, де бальний танець зазнав активного розвитку. Центрами мистецтва бальної хореографії стали Київ, Харків, Львів, Донецьк, Полтава, Запоріжжя, Севастополь та деякі інші великі міста країни. У ролі тренерів, керівників аматорських та професійних колективів, представники вищезазначених шкіл з успіхом передають наступному поколінню набутий досвід, що надає право говорити про спадковість виконавських і тренерських традицій у бальній хореографії та існування в Україні регіональних шкіл бального танцю. Ключові слова: бальна хореографія, бальний танець, європейська та латиноамериканська програми бальних танців, сценічний бальний танець, конкурсний танець.