ПУБЛІЧНИЙ ІНТЕРЕС ЯК КРИТЕРІЙ ВСТАНОВЛЕННЯ ПРЕДМЕТНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ У СПОРАХ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ПУБЛІЧНОГО МАЙНА

Метою наукової статті є здійснення характеристики публічного інтересу як критерію встановлення предметної юрисдикції у спорах, пов’язаних із використанням публічного майна. Встановлено, що використання публічного майна як майна або ресурсів, які перебувають у власності держави або громади, має функціонально призначатися для задоволення публічного інтересу та потреб. До обсягу публічного майна віднесено такі об’єкти, як: земельні ділянки (місця рекреації та відпочинку населення, сквери, ліси, сільськогосподарські землі, території для створення культурно-освітнього тощо); об’єкти нерухомого майна (громадські будівлі, музеї, лікарні, школи, дороги, мости, аеропорти); водні ресурси (річки, озера, водосховища, джерела води, багаторазове використання води для громадських потреб); публічний (громадський) транспорт (автобуси, поїзди, метро, трамваї, які служать для переміщення громадян); культурні та природні пам'ятки (археологічні резервати, національні парки, монументи та інші об'єкти культурної спадщини); інфраструктура для загального використання (комунікації постачання газу, електроенергії, води, каналізаційні канали, комунікації (телефон, інтернет) тощо). Встановлено, що публічне майно має використовуватися із спрямуванням на задоволення потреб реалізації змісту адміністративно-правового статусу органу влади, сприяння пануванню громадського порядку, збалансованості публічного та приватного інтересів. Зроблено висновок, що основою для встановлення предметної юрисдикції позовів про використання об’єктів публічного майна має бути застосовано критерій публічного інтересу. Визначено, що публічний інтерес полягає у задоволенні ідеї соціального діалогу між суб’єктами господарювання, державою та населенням. Акцентовано, що виходячи із змісту національної судової практики у порядку адміністративного судочинства мають розглядатися спори про: використання земельних ділянок комунальної власності, пов’язані із наданням дозволів на їх використання; здійснення адміністративних процедур у сфері землеустрою, що пов’язується із забезпеченням потреб громади чи держави; реєстрацію прав на використання об’єктів публічного майна; здійснення процедур контрольно-наглядового провадження з питань використання об’єктів публічного майна; здійснення оцінки об’єктів публічного майна (земель та земельних ділянок) щодо формування реєстрів про нормативну грошову оцінку; встановлення та зміну меж населених пунктів.