ВИВЧЕННЯ ТРАДИЦІЙНИХ РОЗПИСІВ У ТОНКІЙ КЕРАМІЦІ В ПРОГРАМАХ 3 ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

У статті розглядається питання вивчення традиційних українських розписів у кераміці в програмах образотворчого мистецтва у школі, фахових та вищих навчальних закладах. Визначено, що більшість програм сфокусовано на осібному висвітлення історії і художніх характеристик різноманітних художніх розписів. Виявлено, що серед останніх домінують петриківський та опішнянській. З’ясовано, що після загального ознайомлення з темами означених мотивів, їх огляд продовжується у контексті вивчення кераміки, у тому числі і фарфору–фаянсу. При цьому визначено, що останнім присвячено не достатньо годин з теоретичного опанування, відсутня практична складова. Розглянуто специфіку вивчення теми розписів в основній школі на уроках образотворчого мистецтва. Встановлено, що у художніх фахових та вищих навчальних закладах означеним видам мистецтва присвячено більше інформації, глибше і ґрунтовніше досліджують особливості побудови композицій, техніки накладання мазків і колористики у розписах. Натомість на прикладі програм з декоративно-прикладного мистецтва Київського університету імені Бориса Грінченка виявлено, вивченні кераміки полягає в теоретичному опануванні різновидів матеріалів, основних варіацій формотворення і декорування, розглядаються провідні майстри-керамісти та художники з розписів. Відрізняються дещо за обсягом годин і відмінністю розділів програми кафедри образотворчого мистецтва і кафедри декоративного мистецтва. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах, підходах та методах, які дозволили у повній мірі дослідити тему. Так, застосовано принципи всебічності та достовірності для виявлення і розкриття усіх аспектів, які дотичні вивченому питанню. Враховуючи, наявність інформації щодо традиційних розписів, різновидів тонкої кераміки, їх формотворення та декорування було використано й мистецтвознавчий аналіз та крос-культурний метод.