ОСОБЛИВОСТІ ТИПОЛОГІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

В статті розглянуто сучасний етап формування системи охорони здоров’я в Україні, який характеризується специфікою економічних взаємин у кризових умовах. У результаті політика у сфері охорони здоров’я, що проводиться державою, впливають на такі основні положення, як: відносини власності; джерела фінансування; механізми стимулювання виробників та споживачів; контроль якості. Охорона здоров’я дозволяє провести диференціацію типів систем охорони здоров’я за різними ознаками. У зв’язку з домінуючим впливом в розвитку соціальної сфери загалом політичних і громадських чинників, саме це становило основу диференціації систем охорони здоров’я і набуло найбільшого поширення розробки теоретичних підходів і практичних методів. В результаті системи охорони здоров’я можна класифікувати за такими типами: класична; соціалістична; національна; плюралістична; страхова. Окрім політичного та суспільного впливу на систему охорони здоров’я впливають інші чинники. Виявлення суті систем охорони здоров’я дозволило виділити такі типи: утилітарна; комунотарна; ліберальна. Запропоновано диференціацію систем охорони здоров’я за принципом виникнення правових відносин між постачальником медичної послуги та її споживачем. Крім того, домінування тих чи інших факторів довкілля дозволило класифікувати систему охорони здоров’я таким чином: державна; страхова; ринкова (приватна). Визначено, що роль держави у формуванні системи охорони здоров’я людини вплинула на виділення наступних типів систем охорони здоров’я: універсалістська; соціального страхування; «Південна модель», де фінансування системи охорони здоров’я здійснюється значною мірою за рахунок коштів, пов’язаних із зайнятістю; інституційна чи соціал-демократична «Скандинавська модель» (Швеція, Данія, Фінляндія), де фінансування охорони здоров’я здійснюється у здебільшого за рахунок прибуткового податку (стягуваного як на національному, так і на місцевому рівні), причому розмір виплачуваної допомоги безпосередньо залежить від заробітку; Континентальна модель (Німеччина, Австрія, Франція, Нідерланди, Бельгія), де фінансування здійснюється за допомогою відрахувань із фонду заробітної плати та зі спеціальних державних фондів, які становлять приблизно ¾ сукупних витрат на охорону здоров’я; Переважно приватна модель (США), де фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок приватних і, значно меншою мірою, державних джерел, причому надання медичної допомоги здійснюється приватними виробниками медичні послуги.