And There Will Be No Russian Tsar and No Polish Lord…': Ukrainian Populist Utopia of the Brotherhood of Saints Cyril and Methodius in a Transnational Perspective

ABSTRACTThe secret revolutionary society of the Brotherhood of Saints Cyril and Methodius (1845–1847) was the first modern Ukrainian political organization. Its political aims were an abolition of serfdom, overthrowing the Russian tsar and democratisation of Russian tsardom. Among the Brotherhood’s members were the ‘founding fathers’ of Ukrainian national movement: Mykola Kostomarov (1817–1885), Taras Shevchenko (1814–1861), Panteleimon Kulish (1819–1897). In this paper, I describe the Brotherhood’s intellectual vision of the future Ukraine as an populist utopia of a Slavic federation of peoples-nations that would be based on freedom and equality guaranteed by unorthodox Christian ethics. Furthermore, I compare the two Brotherhood’s symbols of oppression of Ukrainian peoples, a Russian tsar and a Polish lord. I consider the Brotherhood’s populist utopia in a transnational perspective and in this regard, I demonstrate its intellectual links to other post-Napoleonic revolutionary societies and authors in Europe. I show how the Brotherhood merged the local Ukrainian Cossack myth and folk culture with internationalist slogan of the French Revolution ‘liberty, equality, fraternity’.KEYWORDS: Ukrainenineteenth-centurypopulismutopiatransnational Disclosure StatementNo potential conflict of interest was reported by the author(s).Notes1 Бо голос України не затих. І встане Україна з своєї могили, і знову озоветься до всіх братів своїх слов’ян, і почують крик її, і встане Слов’янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні крепака, ні холопа – ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хорутан, ні у сербів, ні у болгар. In Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 108, 169.2 Yekelchyk, Ukrayinofily. Svit ukrainskich patrioriv druhoyi polovyny XIX stolittia; Serhiyenko, Yaskrava storinka vyzvolnoho rukhu; Vozniak, Kyrylo-Metodiyivske Bratstvo, Luckyj, Young Ukraine: The Brotherhood of Saints Cyril and Methodius in Kiev, 1845-1847.3 See: Gołąbek, Księgi narodu polskiego A. Mickiewicza i Knyhy bytija ukrajinskoho narodu M. Kostomarowa, in Sbornik praci 1 sjezdu slovanskych filologú v Praze 1929.4 Kozak, Ukraińscy spiskowcy i mesjaniści, (Warszawa: Wydawnictwo ‘Pax”, 1990), 87.5 Lysiak-Rudnytsky, ‘Trends in Ukrainian Political Thought’ in Ivan Lysiak-Rudnytsky, Essays in Modern Ukrainian History, 94–7; Lysiak-Rudnytsky, ‘Intellectual Origins of Modern Ukraine,’ in Essays in Modern Ukrainian History, Lysiak-Rudnytsky ed., 128–316 Zayarnyuk, Sereda, Intellectual Foundations of Modern Ukraine, 35–7.7 According to Anna Procyk, Izmail Sreznevsky, who was Kostomarov’s teacher, possessed a copy of Jan Holly’s Cyrilo-Metodiada. Procyk, Giuseppe Mazzini’s Young Europe and the Birth of Modern Nationalism in the Slavic World, 154.8 Hobsbawm, The Primitive Rebels, 170–1.9 Hobsbawm, The Primitive Rebels, 127.10 Hobsbawm, The Primitive Rebels, 57–9.11 Hobsbawm, The Primitive Rebels, 2.12 5. В члены принимаются славяне всех племен и всех званий.6. Совершенное равенство должно господствовать между членами.7. Так как в настоящее время славянские племена исповедуют различные вероисповедания и имеют предубеждение друг против друга, то общество будет стараться об уничтожении всякой письменной и религиозной вражды между ими и распространять идею о возможности примирения разногласий в христианских церквях.8. Общество будет стараться заранее об искоренении рабства и всякого унижения низших классов, равным образом и о повсеместном распространении грамотности.9. Как все общество в совокупности, так и каждый член должны свои действия соображать с евангельскими правилами любви, кротости и терпения; правило же: «Цель освящает средство» общество признает безбожным. In ‘Ustav Slavianskogo obshchestva sv. Kyryla i Mefodiya,’13 Procyk, Giuseppe Mazzini’s Young Europe and the Birth of Modern Nationalism in the Slavic World, 151–2, 162–3.14 Riabchuk, “Zahidnyky mymowoli: paradoksy ukrains’koho natyvizmu,” in Vid Malorosiyi do Ukrainy: paradoksy zapizniloho naciyetvorennya, 66–102.15 2. Але род чоловічий забув бога і отдався діаволу, і кожне племено вимислило собі богів, і в кожному племені народи повидумували собі богів і стали за тих богів биться, і почала земля поливатися кров’ю і усіватися попелом і костями, і на всім світі сталось горе, і біднота, і хвороба, і несчастя, і незгода.3. І так покарав людей справедливий господь потопом, войнами, а найгірше — неволею, Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ points 2–3.16 4. Бо един єсть бог істинний, і един він цар над родом чоловічим, а люде як поробили собі багато богів, то з тим укупі поробили багато царів, бо як у кожному кутку був свій бог, так у кожному кутку став свій цар, і стали люде биться за своїх царів, і пуще стала земля поливатися кровію і усіватися попелом і костями, і умножилось на всім світі горе, біднота і х[в]ороба, і несчастя, і незгода. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ points 417 Na początku była wiara w jednego Boga, i była Wolność na świecie. I nie było praw, tylko wola Boga, i nie było panów i niewolników tylko patryarchowie i dzieci ich. Ale potém ludzie wyrzekli się Boga jednego, i naczynili sobie bałwanów, i kłaniali się im, i zabijali na ich cześć krwawe ofiary, i wojowali za cześć swoich Bałwanów. Przeto Bóg zesłał na bałwochwalców największą karę, to jest niewolę. In: Adam Mickiewicz, Księgi narodu polskiego i pielgrzymstwa polskiego,18 Lammennais Felicite Robert, Słowa wieszcze x. Lamenego, 7–9.19 Zygmunt Markiewicz, ‘Mickiewicz i Lammennais,’ Pamiętnik Literacki : czasopismo kwartalne poświęcone historii i krytyce literatury polskiej 54/4, (1963): 501.20 Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ points 15–18.21 29. І ті, що приймали слово їх, стали братами між собою — чи були преж того панами або невольниками, філозофами або не вченим[и]. Усі стали свободними кровію Христовою, котору зарівно приймали, і просвіщенними світом правди.[32] 30. І жили християне братством, усе у них було общественне і були у них вибрані старшини і ті старшини були всім слугами, бо господь так сказав: «Хто хоче першим бути, повинен бути всім слугою». Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ points 29–30.22 Zayarnyuk, Sereda, The Intellectual Foundations of Modern Ukraine, 57–8.23 Kostomarov, Knyhy buttia ukrainskoho narodu, points 51–58.24 Królowie tedy wyrzekłszy się Chrystusa, porobili nowe bogi, bałwany, i postawili je przed obliczem narodów, i kazali im kłaniać się, i bić się za nie. I tak zrobili królowie dla Francuzów bałwana, i nazwali go honor, a był to ten sam bałwan, który za czasów pogańskich nazywał się cielcem złotym. Zaś Hiszpanom zrobił król bałwana, którego nazwał preponderencją polityczną, albo influencją polityczną, czyli mocą i władzą, a był to ten sam bałwan, który Assyryjczykowie czcili pod imieniem Baala, a Filistynowie pod imieniem Dagona, a Rzymianie pod imieniem Jowisza. A zaś Anglikom zrobił król bałwana, którego nazwał panowaniem na morzu i handlem, a był to ten sam bałwan, który się nazywał dawniéj Mamonem. A zaś Niemcom zrobiono bałwana, który się nazywał Brodsinn, czyli Dobrybyt, a był to ten sam bałwan, który się nazywał dawniéj Molochem i Komusem. I kłaniały się ludy bałwanom swoim. In Mickiewicz, Księgi narodu polskiego i pielgrzymstwa polskiego, 5.25 Sprawa ludów jest przeciwna naszej sprawie. Jeźli się ludy połączą przeciwko nam, jakiż im opór postawimy?Dzielmy więc i panujmy. Utwórzmy w każdej ziemi, w każdem mieście, w każdej chacie «interes» przeciwko «interesowi» innych chat, innych miast i innych ziem. Tym sposobem wszyscy będą się nienawidzili i w żadną zmowę przeciwko nam nie wejdą. Lammennais, Słowa wieszcze, 44.26 Mickiewicz, Księgi narodu polskiego i pielgrzymstwa polskiego, 5.27 [99] (…) істий слов’янин не любить ні царя, ні пана, а любить і пам’ятує одного бога Іісуса Христа, царя над небом і землею. (…). Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 99.28 33. Тоді імператори с панами змовились і казали поміж собою: уже нам не викоренити християнства, піднімемось на хитрощі, приймемо її самі, перевернемо ученіє христово так, щоб нам добре було, та й обдуримо народ. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ points 33.29 37. І піддурили архієреїв і попів, і філозофів, а ті і кажуть: «Істино так воно єсть, ажеж і Христос сказав: «Воздадіте кесарево кесареві, а боже богові»; і апостол говорить: «Всяка власть од бога». Так уже господь установив, щоб одні були панами і багатими, а другі нищими і невольниками. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ points 37.30 40. (…) пани повинні свободити своїх невольників і зробитись їм братами, а багаті повинні наділяти нищих, і нищі стали б также багаті; якби була на світі любов християнська в серцях, то так було б, бо хто любить к[о]го, той хоче, щоб тому було также хороше, як і йому. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 40.31 [48] 45. Романське племено — влохи, французи, гішпани — приняло благодать, і стали народи увіходить у силу і у нову жизнь і просвіщенность, і благословив їх господь, бо лучше вони прийняли св[яту] віру, ніж греки, одначе не зовсім зовлеклись ветхого чоловіка со страстями і похотями, оставили і королей, і панство, і вимислили голову християнства — папу, і той папа видумав, що він має власть над усім світом християнським, ніхто не повинен судити його, а що він здумає, те буде гарно. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 45.[49] 46. І племено німецьке — народи німецькі — приняли благодать і стали увіходить у пущу силу і жизнь нову, і просвіщенность, і благословив його господь, бо вони ще лучче приняли віру, ніж греки і романці, і з’явивсь у них Лютер, которий почав учити, що повинно християнам жити так, як жили до того часу, коли поприймали і попереверчували ученіє христово царі і пани, і щоб не було неподсудимого голови над церквою християнською — папи, єсть бо един глава всім — Христос. Але і німці не зовлеклися ветхого чоловіка,, бо зоставили у себе і королів і панів, і ще гірше дозволили замість папи і єпіскопов орудувать церквою христовою королям і панам. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu, points 45–46.32 Andrzej Walicki, Mesjanizm Adama Mickiewicza w perspektywie porównawczej, 17.33 Procyk, Giuseppe Mazzini’s Young Europe and the Birth of Modern Nationalism in the Slavic World, 168–71.34 Grabowicz, The Poet as a Mythmaker. A Study of Symbolic Meaning in Taras, 87, 140–1.35 Strumiński, ‘Stereotyp Polaka w przysłowiach ukraińskich,’ 137–45.36 Beauvois, Trójkąt ukraiński. Szlachta, carat i lud na Wołyniu, Podolu i Kijowszczyźnie 1793-1914, 65.37 Epstein, Własność ziemska na Ukrainie w 1860 r. w Statystyce Andrzeja Grabianki, 55–8.38 Pelech, ‘The Cyril and Methodius Brotherhood Revisited,’ 335–44.39 7. І ті царі лукаві побрали з людей таких, що були сильніші або їм нужніші, і назвали їх панами, а других людей поробили їх невольниками, і умножились на землі горе, біднота і хвороба, і нещастя, і незгода. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 7.40 [71] Польща була з поляків і кричали поляки: у нас свобода і рівність, але поробили панство і одурів народ польський, бо простий люд попав у неволю саму гіршу, яка де-небудь була на світі, і пани без жодного закону вішали і вбивали своїх невольників. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 71.41 Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ points 97–98, 102–4.42 [101] Бо голос її, голос, що звал всю Слов’янщину на свободу і братерство, розійшовся по світу слов’янському. І одізвався він, той голос України, в Польщі, коли З мая постановили поляки, щоб не було панів і всі були б рівні в Речі Посполитій; а того хотіла Україна за 120 літ до того. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 101.43 Józef Gołąbek, Księgi narodu polskiego A. Mickiewicza i Knyhy bytija ukrajinskoho narodu M. Kostomarowa, in Sbornik praci 1 sjezdu slovanskych filologú v Praze 1929.44 Taras Shevchenko, ‘A Dream,’ trans. by Mary Skrypnyk, In Kobzar. Poetry of Taras Shevchenko, 199.45 Taras Shevchenko, ‘If You But Knew,’ In Kobzar. Poetry of Taras Shevchenko, 176–177.46 Grabowicz, The Poet as a Mythmaker, 121, 33.47 Grabowicz, ‘Three Perspectives on the Cossack Past: Gogol’, Sevcenko, Kulis,’ Harvard Ukrainian Studies, 5(2) (1981), 189.48 [76] І не любила Україна ні царя, ні пана, а зкомпоновала собі козацтво, єсть то істеє братство, куди кожний, пристаючи, був братом других – чи був він преж того паном чи невольником аби християнин, і були козаки між собою всі рівні, і старшини вибирались на раді і повинні були слуговати всім по слову христовому, і жодної помпи панської і титула не було між козаками. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 76.49 Не треба було їм ні жінки, ні дітей, а гроші розсипали, як полову. Може, тим, що Запорожжє іспоконвіку було серцем українським, що на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні до посліду дней не замовкали, і було те Запорожжє, як у горні іскра: який хоч, такий і розідми з неї вогонь. Тим-то, мабуть, воно й славне поміж панами й мужиками, тим воно й припадало так до душі всякому! Kulish, Chorna Rada. Hronika 1663 roku, Chapter 5.50 Grabowicz, Poet as a Mythmaker, 114–5.51 Luckyj, Between Gogol’ and Ševčenko: Polarity in the Literary Ukraine, 1798-1847, 146.52 Taras Shevchenko, “Ivan Podkova,” In Kobzar. Poetry of Taras Shevchenko, 62.53 Grabowicz, Poet as a Mythmaker, 127.54 Taras Shevchenko, Haidamaki, trans. John Weir55 Аж поки іменем ХристаПрийшли ксьондзи і запалилиНаш тихий рай. І розлилиШироке море сльоз і крові,А сирот іменем ХристовимЗамордували, розп’яли … Поникли голови козачі,Неначе стоптана трава,Украйна плаче, стогне-плаче!За головою головаДодолу пада. Кат лютує,А ксьондз скаженим язикомКричить: «Te Deum! Алілуя!..»In Taras Shevchenko, “Poliakam,”56 Отак-то, ляше, друже, брате!Неситії ксьондзи, магнатиНас порізнили, розвели,А ми б і досі так жили.Подай же руку козаковіІ серце чистеє подай!І знову іменем ХристовимМи оновим наш тихий рай. In Taras Shevchenko, ‘Poliakam,’57 See: Makowska, Makowski, Nesteruk, Szkoła ukraińska w romantyzmie polskim. Szkice polsko-ukraińskie58 Miłość wolności kiełkuje jeszcze w tych masach, wśród których działa bezkarnie kij pana i miecz cara. Nie tak dawno temu lud Ukrainy zamanifestował krwawo swoje pragnienie wolności. Imiona Gonty i Doroszenki dziś jeszcze są postrachem dla ciemięzców. Pragnienie wolności przejawia się w żałosnych pieśniach żołnierskich, w elegijnych romansach Ukraińca, we wspomnieniach zaporoskiego Kozaka. Te właśnie pieśni, te romanse, te wspomnienia natchnęły wybitną postać nieszczęśliwego Rylejewa, jednego z pierwszych męczenników wolności w Rosji, zamordowanego przez Tyberiusza Północy. ‘Przemówienie Tadeusza Krępowieckiego, wygłoszone w Paryżu 29 listopada 1832 r. w rocznicę rewolucji polskiej,’ in Łukaszewicz, Tadeusz Krępowiecki: Żołnierz rewolucjonista, 148–62. See: Kuligowski, ‘The Pathogenesis of the Public Sphere in Exile: Anarchy and Unity in the Political Thought and Mentality of the Great Polish Emigration’.59 Plokhy, The Cossack Myth. History and Nationhood in the Age of Empires, 17–27.60 Remy, Brothers or Enemies. The Ukrainian National Movement and Russia, from the 1840s to the 1870s’, 27.61 Grabowicz, Poet as a Mythmaker, 118.62 Shevchenko,’Chyhryne, Chyhryne!’63 Taras Shevchenko, ‘Rozryta Mohyla,’64 [96] А німка цариця Катерина, курва всесвітня, безбожниця, убійниця мужа свого, востаннє доконала козацтво і волю. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 9665 [99] І Слов’янщина хоч терпіла і терпить неволю, та не сама її сотворила, бо і цар, і панство не слов’янським духом сотворено, а німецьким або татарським. І тепер в Росії хоч і є деспот цар, одначе він не слов’янин, а німець 487, тим і урядники у його німці; оттого і пани хоч і єсть в Росії, та вони швидко перевертуються або в німця, або в француза, а істий слов’янин не любить ні царя, ні пана, а любить і пам’ятує одного бога Іісуса Христа, царя над небом і землею. Так воно було прежде, так і тепер зосталось. (…) [107] І панує деспот кат над трьома народами слов’янськими, править через німців, псує, калічить, нівечить добру натуру слов’янську і нічого не зробить. Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 9966 1. Принимаем, что духовное и политическое соединение славян есть истинное их назначение, к которому они должны стремиться.2. Принимаем, что при соединении каждое славянское племя должно иметь свою самостоятельность, а такими племенами признаем: южно-руссов, северно-руссов с белоруссами, поляков, чехов с [сло]венцами, лужичан, иллиро-сербов с хурутанами и болгар.3. Принимаем, что каждое племя должно иметь правление народное и соблюдать совершенное равенство сограждан по их рождению, христианским вероисповеданиям и состоянию.4. Принимаем, что правление, законодательство, право собственности и просвещение у всех славян должны основываться на св[ятой] религии господа нашего Иисуса Христа.5. Принимаем, что при таком равенстве образованность и чистая нравственность должны служить условием участия в правлении.6. Принимаем, что должен существовать общий Славянский собор из представителей всех пле[мен]. In “Ustav Slavianskogo obshchestva sv. Kyryla i Mefodiya,”67 Oleksandr Saltovskyi, ‘Kyrylo-Metodiivs’ke tovarystvo ta politychni pohlyady yoho uchasnikiv,’ in Kontseptsii ukraiinskoyi derzhavnosti v istorii vitchyzyanoii politychnoii dumky (vid vytokiv do pochatku XX storichchya).68 109 Україна буде неподлеглою Річчю Посполитою в союзі слов’янськім. In: Kostomarov, ‘Knyhy buttia ukiranskoho narodu,’ point 109.69 Dmitry Čiževsky, ‘Mickiewicz and Ukrainian Literature,’ In Adam Mickiewicz in World Literature, ed. Wacaw Lednicki, 418.70 [91] Бо вона любила і поляків, і москалів як братів своїх і не хотіла з ними розбрататися, вона хотіла, щоб всі жили вкупі, поєднавшись як один народ слов’янський с другим народом слов’янським, а ті два с третім, і було б три Речі Посполиті в однім союзі нерозділимо і несмісимо по образу Тройци божой нероздільной і несмісимой, як колись поєднаються між собою усі народи слов’янські. Kostomarov,’Knyhy buttia ukrainskoho narodu,’ point 91.71 Братья великороссияне и поляки! Сие глаголит к вам Украина, нищая сестра ваша, которую вы распяли и растерзали и которая не помнит зла и соболезнует о ваших бедствиях и готова проливать кровь детей своих за вашу свободу. Прочитайте послание это братское, обсудите важное дело вашего общего спасения, восстаньте от сна и дремоты, истребите в сердцах ваших безрассудную ненависть друг к другу, возженную царями и господами, на общую погибель вашей свободы, устыдитесь ярма, которое тяготит ваши плечи, устыдитесь собственной своей испорченности, предайте проклятию святотатственные имена земного царя и земного господина, изгоните из умов ваших дух неверия, занесенный от племен немецких и романских, и дух закоснелости, вдохнутый татарами, облекитесь в свойственную славянам любовь к человечеству, вспомните также о братьях ваших, томящихся и в шелковых цепях немецких и в когтях турецких, и да будет целью жизни и деятельности каждого из вас: славянский союз, всеобщее равенство, братство, мир и любовь, господа нашего Иисуса Христа. Kostomarov, ‘Vidozva “Bratya velikorossyaniei poliaki”’72 Розриваються кайданиНеволі й неслави,Згине, щезне братня свара. Taras Shevchenko, “Dity slavy,”73 Taras Shevchenko, “Kateryna,” trans. by Mary Skrypnyk74 Grabowicz, Poet as a Mythmaker, 59.75 (…) Діти юродивіїПодивіться на рай тихий,На свою країну!Полюбіте щирим серцемВелику руїну!Розкуйтеся, братайтеся!У чужому краюНе шукайте, не питайтеТого, що немаєІ на небі, а не тількиНа чужому полі.В своїй хаті своя й правда,І сила, і воля. In Taras Shevchenko, ‘То Му Fellow-Countrymen, In Ukraine And Not In Ukraine, Living, Dead And As Yet Unborn My Friendly Epistle,’ trans. by Vera Rich, in Kobzar. Ukrainian Poetry of Taras Shevchenko, 104–105.