ФРАЗЕМІКА ХУДОЖНІХ ТВОРІВ МИРОСЛАВА ДОЧИНЦЯ

У статті викладено результати дослідження фраземіки художніх творів відомого українського письменника ХХ–початку ХХІ століття Мирослава Дочинця, уродженця Закарпаття. Актуальність теми зумовлена необхідністю подальшої розробки назрілих проблем вивчення діалектних фразеологізмів, якими густо пересипане мовлення персонажів художніх творів знаного митця слова. Для аналізу фразем розроблено спеціальний опис. Опрацьовано відібраний фактичний матеріал за допомогою описового методу для виділення фразеологічних тематичних груп, а також для виокремлення загальнонародних, трансформованих та індивідуальних авторських фразеологізмів. Методом контекстуального аналізу з’ясовано функційно-стилістичний потенціал фразем у прозі Мирослава Дочинця. Описовий метод дав змогу теоретично узагальнити результати дослідження та систематизувати відібраний матеріал. Для виявлення частоти вживання загальнонародних, індивідуальних авторських фразем, трансформованих фразеологізмів застосовано елементи кількісного аналізу. Відібрані фразеологічні одиниці представлено у восьми тематичних групах. Охарактеризовано найбільш типові індивідуально-авторські фразеологізми та загальнонаціональні (традиційні) фразеологізми. Найбільш наповненими тематичними групами в художніх творах М. Дочинця є такі: на позначення діяльності, вчинків, поведінки людини; якості, ознаки, стану предмета чи явища. Зроблено висновок про те, що фразеосполуки функціонують, зокрема, у підсилювальній ролі. Вони постають як виразні репрезентанти традицій, звичаїв, умов життя, характерних для українців. Авторські модифікації (структурні, символічні та сигніфікативні) розширюють функційне навантаження таких висловів.