Місце літописних уличів у ранньосередньовічній історії України

Метою статті є вивчення ареалу проживання племені уличів на території сучасної України, специфіки їхньої взаємодії із неслов’янськими народами та причин протистояння з князями Русі. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-порівняльного, історико-типологічного, історико-системного) методів з проблемно-хронологічним принципом та принципами науковості, історизму, об’єктивності, системності. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше співвідноситься та аналізується історична інформація про уличів у різних регіонах нашої країни і встановлюється їхній цивілізаційний вплив на населення України часів Середньовіччя. Висновки. Літописні відомості про проживання уличів у Середньому Подніпров’ї, Південному Побужжі, Подністров’ї та Подунав’ї підтверджуються результатами археологічних досліджень. Окремими локальними зонами розселення уличів були Південне Подніпров’я, Південна Київщина, Південна Волинь, Дністровський каньйон. Уличі володіли розвиненими як на свій час аграрними технологіями, в основі яких було землеробство та присадибне скотарство. Серед ремесел помітне місце займали металургія, металообробка та ювелірна справа. Унікальною технологією було виробництво жорен з вулканічного туфу. Головними пам’ятками уличів є численні городища, які, насамперед, виконували функцію військового табору і укриття для населення. Здатність швидко будувати і удосконалювати ці об’єкти свідчить про наявність у них розвинених родоплемінних відносин, авторитетної адміністрації та знаті. Уличі і тиверці були особливо близькими племенами та мали спільний ареал проживання у Подністров’ї. Обидва племені разом брали участь у освоєнні земель правобережжя гирла Дунаю у Х–ХІ ст. Підрахунок кількості відомих городищ та аналіз ареалу розселення уличів дозволяє назвати їх одним із найчисленніших племен України ІХ–ХІ ст. Тривалий період війн ІХ–Х ст. між князями Русі та уличами був викликаний боротьбою за панування у Подніпров’ї і володіння дніпровським річковим шляхом до Чорного моря. Уличі мали особливі відносини із кочовими народами, що відрізняє їх від інших слов’янських племен. Їхнім сусідом і постійним партнером у взаємодії протягом VIII–ХІ ст. були представники південної гілки салтівської культури.