ВСТУПНІ ПРОМОВИ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕДУРИ ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ ДОКАЗІВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДОСЛІДЖЕННЮ, ТА ПОРЯДКУ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ

У порівняння з Кримінальним-процесуальним кодексом України 1960 р. (далі КПК України 1960 р.) в діючому Кримінальному процесуальному кодексі України (далі КПК України) суттєвих змін зазнала процедура визначення судом обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження. Зокрема, кодексом передбачене право сторін кримінального провадження проголосити вступні промови, де зазначається, якими доказами сторона підтверджуватиме наведені нею обставини, порядок дослідження доказів, а також може бути зазначена позиція сторони. Аналізуючи та підтримуючи позицію вчених щодо доцільності запровадження процедури судових промов у кримінальне судочинство, наведена точка зору, що їх реалізація на практиці має психолого-юридичне значення. В юридичному аспекті це проявляється у тому, що: а) на відміну від КПК України 1960 р. діючий кодекс не містить обов’язку прокурора оголошувати весь обвинувальний акт. Задум законодавця є зрозумілим, спрямований на прискорення кримінального процесу, нівелювання можливості сторони захисту затягувати провадження. Але, всі відомості про обставини кримінального правопорушення містяться в обвинувальному акті, єдиному документі досудового розслідування, який бачить суд на початку судового розгляду. Отже, оголошення прокурором його короткого викладу може не дати суду повного системного уявлення про вчинене діяння, не дозволить створити в його свідомості цілісну «картину» того, що відбулося, визначитися, які обставини кримінального провадження потрібно встановлювати; б) зміст судових промов дозволяє визначитися суду, чим будуть оперувати сторони при відстоюванні своєї позиції та з обсягом цих матеріалів, отже визначитися з обсягом доказів, що будуть досліджуватися та порядком їх дослідження. У психологічному – роль промов полягає в тому, що: а) правильно побудована структура вступної промови та її вміле піднесення аудиторії, дозволить заволодіти увагою присутніх, підніме авторитет виступаючого, що позначиться на результативності сприйняття іншими подальших його виступів, реплік тощо; б) сторони кримінального провадження у промові можуть акцентувати увагу на ключових моментах кримінального провадження, як то: правильності кваліфікації кримінального правопорушення, істотності порушень прав обвинуваченого під час досудового розслідування, наявності у сторін конкретних доказів на підтвердження їх точки зору щодо діяння тощо. У свою чергу це може вплинути на свідомість судді, «запрограмувати» його на більш ретельний аналіз питання, на яке зроблений наголос у промовах. Висловлена думка відносно недоцільності розширення кола учасників судового провадження, які мають право на проголошення вступних промов.