Міжкультурна комунікація як основа налагодження мирних відносин

Культура будь-якого народу розвивається не ізольовано від культур інших народів, а закономірно перебуває в контексті світового культурного процесу. Українці віками творили власну самобутню культуру, успадковуючи культурні цінності своїх предків, переймаючи і творчо осмислюючи надбання інших народів. Досягнення глобалізації поставили міжкультурну відповідність на найважливіші місця багатьох досліджень. Одним із найважливіших факторів, що сприяє успішному розвитку національних культур, є засвоєння художнього досвіду інших народів. Інтенсивність і плодотворність цього процесу забезпечуються соціально-економічними зв’язками, обумовленими прагненням народів до взаєморозуміння та взаємозбагачення. В статті досліджується проблема міжнародної культурної взаємодії як основи налагодження мирних відносин між суб’єктами міжнародного права. Охарактеризовано основні компоненти міжкультурного різноманіття світу та міжкультурної комунікації, а також забезпечення культурного різноманіття людства. Також проведено аналіз теоретичних та практичних підходів до вивчення сучасних проблем міжнародних культурних зв’язків. Комунікація між культурами повинна бути спрямована на розвиток конструктивного, зваженого діалогу, рівноцінного стосовно представників інших культур. В результаті дослідження зроблено висновки, що у сучасному культурному обміні можна виявити дві тенденції. З одного боку, відбувається активне розширення комунікативного простору, до якого включаються дедалі нові країни, представники широкої громадськості, різних соціальних груп. Проте, з іншого боку, діалог у культурній сфері для багатьох учасників цього процесу не можна назвати рівноцінним та взаємовигідним. Але у будь-якому випадку міжкультурна комунікація виступає основою налагодження мирного діалогу між країнами.